У середу, 11 травня, зі сцени Львівського державного Палацу естетичного виховання учнівської молоді глядачі мали змогу переглянути краєзнавчо-патріотичний усний часопис «Український лев», присвячений Дню міста Львова та Дню пам’яті та примирення.

Кожна сторінка журналу була наповнена барвами чарівного львівського колориту. У вертикальному розрізі, що йде з глибини століть, Львів завжди змінював і свій тип, і своє індивідуальне обличчя, адже в цьому надзвичайному місті зустрічалися кілька культур, створених різними народами, перепліталися в один вузол декілька традицій.

Це місто ще й досі не можуть поділити народи, які вважають його своїм. «Княжий Львів» – кажуть українці; поляки зітхають: «Семпер Фіделіс» – «завжди вірний»; майже «Штетль» – додають євреї; натомість австрійці називають його ніжно «Кляйне Лємберг».

Насправді це місто належить всім, хто хоче його любити. Усім, хто відчуває насолоду, вештаючись до болю знайомим середмістям. Кого заколисує дзвін годинника на ратуші і не дивує паркування автомобілів серед вулиці. Щодня і щогодини Львів готовий відкриватися кожному, хто повірить у його легенди. Хто розгадає таємницю ментальності мешканців, постійно залежних від кави і води. Хто навчиться розуміти львівську ґвару і відрізняти «дефіляду» від «атракції», а «коліжанку» від «філіжанки». Хто врешті відчує колорит цього міста, яке ніколи не погодиться на статус периферії. Бо від народження Львів має амбіції центру Європи.

І лише у нашім місті є такі чудові юні актори, вокалісти, танцівники, декламатори: учні львівських професійно-технічних навчальних закладів. Патріотизм займає чи не перше місце у серцях усіх учасників, бо львів’яни завжди щиро переймаються долею своєї Батьківщини.