Одним із найбільш значущих непроминущих питань сьогодення є реабілітація та соціальна адаптація учасників АТО. І уже кожен розуміє, що ті проблеми, які вирішують медики, волонтери, психологи, соціальні працівники не завершаться з останнім пострілом на війні. Війна підриває психологічне здоров’я і потреба у кваліфікованій допомозі з кожним днем зростає. Від того, хто її здійснюватиме, залежить багато…

Нині існує нагальна потреба у психологах та психотерапевтах, які не просто допомагатимуть у процесі повернення постраждалих до мирного життя, а й зможуть об’єднатися у єдину всеукраїнську систему кваліфікованих спеціалістів, спільно вдосконалюватимуть методи психологічної підтримки, а також зможуть навчати інших фахівців, соціальних працівників та осіб, які будуть безпосередньо контактувати з бійцями та членами їхніх сімей. Вирішення саме таких завдань ставили перед собою фахівці Інституту психічного здоров’я Українського Католицького Університету, коли створювали програму «Соціально-психологічна підтримка адаптації ветеранів АТО» (далі – СППА (в)), яка базується на методах когнітивно-поведінкової терапії, та організували тренінги щодо програми для психологів з різних куточків України впродовж 16-17 червня 2016 року.

Програма СППА (в) призначена для використання психологами, соціальними працівниками, волонтерами, які працюють із ветеранами (учасниками бойових дій), їхніми близькими та рідними, а також для надання самодопомоги. Впродовж двох насичених днів учасники тренінгу отримали конденсат знань та умінь відповідно до таких тематичних блоків: мотивація, корисне мислення, емоційна регуляція, релаксація, техніки вирішення проблем, інструменти з собою тощо; та понад те – обмінялися досвідом. Як влучно зауважив Олег Романчук, директор Інституту психічного здоров'я УКУ : «Такі програми ми можемо творити тільки разом, ділячись своїм безцінним досвідом, критично осмислюючи їх та доповнюючи. Відтак разом можемо будувати професійну систему охорони психічного здоров’я. Ця система має бути наукова. Ми не можемо робити якісь «чари-бари», які є тратою часу, а маємо розуміти, які механізми за тим стоять. Сьогодні є важливими такі превентивні програми. Дуже довго наша система базувалася на тому, що людині мусить бути вже дуже погано, тоді її поселяють у психіатричну лікарню, симптоми зникнуть, але в душі їй стане ще гірше, і вона знову й знову вертатиметься до лікування. Ми ж розуміємо психічне здоров’я як на нашому логотипі – це дерево, яке треба плекати і найкращими є превентивні втручання». Перевагою програми також є можливість її реалізації у максимально стислі терміни (5 занять тривалістю по 2 академічні години кожне).

Розробники програми (В. Климчук, В. Горбунова, Г. Нетлюх, О. Романчук., А. Карачевський) систематизували сучасні знання у сфері психології про адаптацію ветеранів до мирного життя, змістивши фокус уваги із проблем на ресурси. Відтак акцент програми не на розладах психічного здоров'я та їхньому лікуванні, а на іншій стороні – зростанні, на сильних сторонах людини, на ресурсах, на здатності психіки адаптуватися, справлятися з негараздами і перетворювати їх на потенціал для змін; на розвитку психологічної стійкості, яка, виявляється, не є рисою особистості, а сукупністю поведінки, думок та дій, яким усі ми можемо навчитися і використовувати. Іншим терміном для означення стресостійкості є внутрішня сила людини. Як визначає наука, такою людину роблять 5 речей: усвідомлення цінностей, коли знаємо, для чого живемо, а випробуванням надаємо сенс; друге – маємо здатність когнітивного коупінгу, іншими словами – володіємо мудрістю, сприймаємо труднощі як випробування і не заходимо в непомічні думки. Третє – володіємо поведінковим коупінгом, тобто діємо мудро, ефективно. Наступне – це людські стосунки – наші соціальні ресурси. П’яте – це почуття гумору, здатність генерувати радість, святкувати життя попри труднощі.

Програма зручна для реалізації тренерами, її зміст легкий для засвоєння ветеранами-учасниками груп підтримки, а результат відповідно зможуть оцінити й побачити як самі учасники групи, так і їхні близькі люди.

Звісно, вирішити проблеми реабілітації постраждалих під час воєнних дій буде нелегко, але стане можливим завдяки мобілізації зусиль фахівців. За словами учасників, тренінг став мотивацією і стимулом для подальшої роботи, великий пласт якої можна здійснити саме завдяки спільним зусиллям. Як зауважив Олег Романчук під час вручення сертифікатів для учасників навчання, «наша стресостійкість як народу дуже залежить від того, чи ми будемо спільнотою, чи будемо ворогувати; чи будемо нечесними один з одним, виживатимемо поодинці, чи будемо єдиною силою». Саме формування спільноти як найкращої форми організації людських стосунків, коли всі мають своє місце, можуть ділитися, поважати один одного, доброзичливо конфронтувати – одна із ключових цінностей Інституту психічного здоров’я УКУ, серед яких також – цінність людини, її гідності, психічного здоров’я.

Реалізація програми стала можливою завдяки співпраці фахівців Інституту психічного здоров'я та кафедри клінічної психології УКУ, Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії, Української асоціації когнітивно-поведінкової терапії та підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Коментарями поділилися учасники та ведучі програми:

Віталій Климчук, доктор психологічних наук, виконавчий директор Інституту психічного здоров’я УКУ, ведучий та розробник програми: «Вражений відкритістю групи, високою професійністю та відсутністю опору до формування спільноти. Цього нам часто бракує, адже незрідка ми намагаємося закапсулюватися у своїй фаховості, винятковості. Безумовно, Україна виходить на новий рівень».

Галина Нетлюх, практичний психолог Інституту психічного здоров’я УКУ, ведуча та розробник програми: «Хочемо ми того, чи ні, але певною дорогою змін уже йдемо. Ніхто за нас не пройде цю дорогу, ми повинні її здолати. Наснаги кожному у тому, віри у власні сили і відсутності страху для реалізації дій. Вірю: ця зустріч буде наступним кроком до тієї перспективи, до якої йдемо».

Ігор Озерянський, представник Черкаського регіонального кризового психологічного центру: «Фахівців, які можуть працювати з категорією учасників АТО, котрі демобілізувалися, дуже мало. Державні програми поки не налаштовані на те, щоб цей механізм працював регулярно. Сенс у тому, щоб розповсюджувати знання про психологічну допомогу. Ця програма заповнює саме ту нішу, де це потрібно, її рівень дуже високий, група дуже фахова, а ведучі відкриті до зворотного зв’язку, приймають зауваження і відповідно програма розвивається».

Наталя Касим, психолог, волонтер (Ужгород): «У нас психологічна служба досить слабо розвинена, найбільшою проблемою є нестача спеціалістів, яку, вважаю, може вирішити ця програма. Для Ужгорода – це хороший проект, який матиме реальний розвиток».

Юлія Горбачова, практичний психолог Центру реабілітації учасників АТО (Дніпропетровськ): «Курс особливо актуальний для родин учасників АТО. Важливо переформатовувати суспільство для сприйняття тих подій, які відбуваються навколо нас. Матеріал, який ми отримали – структурований та дуже корисний. А наукова база, доказові методи тільки доповнюються цю структурованість».

Учасник АТО, військовозобов’язаний: «Важливо, щоб на загальнодержавному рівні виникло розуміння, що психічне здоров’я має велику політичну роль і є важливою складовою національної безпеки, отже, його збереження має бути пріоритетним напрямком державної політики, зокрема, у галузі охорони здоров’я. Відтак цим повинні займатися не волонтери, не ті, які відповідно до своєї позиції роблять це, а кваліфіковані високооплачувані спеціалісти. Але, на жаль, сьогодні все, як завжди, лягає на плечі звичайних людей. Є багато недоліків і в організації морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України, адже так склалося, що у військовослужбовця день розписаний до хвилин, основним пріоритетом є бойова, технічна підготовка, тому психологу у військовій частині важко «висмикнути людину», щоб попрацювати з певною категорією. А стереотип, що до психолога йти соромно, сьогодні руйнується. Воїни розуміють, що це важливо і потрібно. Ми чекаємо змін. Вірю – вони не забаряться».

Матеріал підготувала Олена Карабчук