17.11 – 513 років від дня народження Аньйоло Бронзіно (1503–1572).

Італійський художник доби маньєризму. Робив портрети, релігійні і міфологічні картини. Декоратор і театральний художник (сценограф).

Життєпис

Художню освіту Бронзіно отримав під керівництвом Раффаелліно дель Гарбо и Джакопо Понтормо. Його молодість припала на кризову добу італійського мистецтва і народження маньєризму.

На художню манеру Бронзіно мала чималий вплив творчість Мікеланджело Буонарротті. Але він не взяв від нього героїчного духу, підвищеної духовності.

Мікеланджело принципово відмовлявся займатися портретним живописом. Художник Бронзіно, навпаки, був популярним портретистом.

У 1522–1525 рр. Бронзіно працював разом з Понтормо над фресками картезіанського монастиря (Чертоза ді Салуццо), що було доброю школою майстерності для художника-початківця.

В період 1525–1535 рр. Брозіно створив декілька релігійних композицій, деякі – разом з вчителем. Їх художні манери цього періоду настільки близькі, що відрізнити твори майстрів дуже важко.

Творам Бронзіно був притаманний добрий малюнок, яким відрізнялись майстри Флорентійської школи живопису. Віртуозне виконання портретів вельможних замовників швидко привабило до майстра увагу можновладців.

Вже у 1530 році він стає придворним художником Гвідобальдо ІІ делла Ровере, герцога Урбіно. Портрети цього періоду офіційні, холодні. Художник точно відтворив обличчя Гвідобальдо, його втому і пригніченість.

Перебував Бронзіно при дворі Гвідобальдо ІІ недовго. Художника викликали у Флоренцію, де він отримав посаду придворного художника у Козімо I Медічі. Щоб підсилити свій соціальний статус і політичну вагу в Італії, Козімо засватав дочку іспанського віце-короля Неаполя — Елеонору Толедську. З цього часу Бронзіно починає працювати над портретами вельможної родини Медічі, дітей Козімо і Елеонори Толедської, вельмож Флоренції, наближених до двору Козімо. Мистецька манера майстра іде слідом за іспанськими модами, які принесла з собою Елеонора Толедська (строгий етикет, аристократичну холодність, коштовні сукні, пристрасть до перлових намист тощо). Саме такою, аристократично холодною, в коштовній сукні з низками перл вона і постає в портреті Бронзіно разом з сином Джованні.

Життя при дворі Козімо Медічі не було покійним. Але пишний побут можновладців перебивали свята, театральні вистави, народження дітей вельможної родини. Майже на кожну подію при дворі був зобов'язаний відгукуватись і надвірний художник. З документів доби відомі свідоцтва про декор свят і театральних вистав, що робив Бронзіно. На відміну від офіційних портретів його пензля, театральні твори художника не збереглися, всі вони зникли.

У 1540–1555 рр. Бронзино виконав ескізи для гобеленів на сюжети з Біблії. В Італію прийшла мода на фламандські гобелени. Підтримали цю моду і при дворі Козімо Медічі, для чого з Фландрії запросили у Флоренцію декількох ткачів-фламандців. Твори флорентійської майстерні гобеленів відрізнялися від продукції майстерень Фландрії і якістю, і виконанням через внесок в їх сюжети неспокійного, тривожного духу доби маньєризму, і стилістикою, відмінною від майстерень Брюсселя чи Оденарде.

Тривожність підсилювали цензурні обмеження католицької церкви і настанови Триденського собору, що жорстко канонізував сюжети релігійного живопису. Бронзіно був вимушений рахуватися в нових релігійних композиціях з новими цензурними заборонами. Частку релігійних творів пізнього періоду творчості він виконав разом з прийнятим сином — художником Алессандро Аллорі.

Художник помер у Флоренції і був похований у церкві Сан Христофоро.