20.12 – 42 роки від дня народження Василя Ярославович Сліпака (1974-2016).

Український оперний співак, соліст Паризької національної опери, волонтер, учасник бойових дій під час війни на Сході України, позивний «Міф». Загинув у бою від кулі снайпера.

Василь Сліпак народився у місті Львові 20 грудня 1974 року у сім'ї Надії та Ярослава Сліпаків. Співати почав рано. Як і будь-яка дитина, був присутній на усіх домашніх святкових застіллях, які не обходилися без пісень. Полюбив ці мелодії, вони запали йому в душу. Шестирічним на сільському весіллі заспівав пісню тріо Мареничів «Тиша навкруги» (сл. і муз. О. Богачук)

Вихованець Львівської хорової капели «Дударик». Закінчив Львівську консерваторію (зараз - Музична академія ім. М. Лисенка) у 1997 р. У 1994 р. Василь виграв конкурс у французькому місті Клермон. Після цього він два роки їздив до Франції, співав там, аж поки в 1996 р. йому не запропонували залишитися там назавжди. Після завершення навчання у Львові його запросили до Паризької опери. Він зробив серйозну сольну кар'єру в Європі. Також проходив до фіналу конкурсів у Будапешті, Лос-Анджелесі, Нью-Йорку та Парижі.

19 років Василь Сліпак прожив у Франції, співав у паризькій Ґранд-опера.

Але з початком революції в Україні кинув європейську кар’єру та повернувся на Батьківщину. Брав участь у Майдані. Потім подався у волонтери

«Все почалося з волонтерства. ДУК ПС були першими нашими хрещениками, ми їх так називаємо. Ми їм допомагали всією нашою волонтерською організацією Fraternité Ukrainienne («Українське братство». «Перші, кому ми допомогли, - це був 7-й батальйон ДУК ПС. Я знав цих людей, і так сталося, що я тут, але це міг бути й інший якийсь батальйон. Ось так волонтерство природно переросло в активну участь», - розповідав він українським ЗМІ.

Згодом Сліпак пішов воювати в той же 7-й окремий батальйон ДУК. Обрав собі позивний «Міф» - це скорочено від Мефістофель, що з опери «Фауст». Річ у тім, що Василь часто виконував свою улюблену арію Мефістофеля.

Часом співав товаришам на фронті. Українських пісень.

Після завершення бойових дій, як зізнавався сам Василь, він хотів би повернутися працювати до Франції. Але не судилося. Під Донецьком 29 червня 2016 обірвалося серце великого патріота. Йому було лише 42 роки.