18.01 – 328 років від дня народження Шарля-Луї де Монтеск'є́ (1689-1755).

Французький правник, письменник і політичний мислитель.

Французький просвітитель, правознавець, філософ. Шарль Луї Секонд барон де Ла-Бред і де Монтеск'є народився 18 січня 1689 в Бреде, біля Бордо, головного міста департаменту Жиронда, на південному заході Франції. Його батьки належали до феодального знатного роду.

Прізвище Монтеск'є, що отримало всесвітню популярність, Шарль Луї Секонд прийняв у 1716 році від свого бездітного дядька, який заповів йому весь свій статок. У десятирічному віці Шарль був включений в коледж при монастирі в Жюльі, який заснували Ораторіанці. Освіта включала знайомство з античною літературою та філософією. У 1705 році, 11 серпня, через п'ять років після поступлення в коледж, Монтеск'є повернувся в замок свого батька і почав самостійно вивчати юриспруденцію, оскільки, в сім'ї було вже вирішено, що після смерті дядька посада президента парламенту в Бордо перейде до нього.

В 1713 помер батько Монтеск'є. Дядько, який став його опікуном постарався якомога швидше одружити племінника на дівчині з гарним приданим і відправити його на службу в парламент. Одруження відбулося 30 квітня 1715 всього з двума свідках, з яких одна ледве вміла розписатися в церковній книзі.

У своєму творі «Про дух законів» Монтеск'є висловлює свій погляд на шлюб. «Дівчата, для яких тільки з браком відкриваються задоволення і свобода, - говорить він, - які володіють розумом, не наважуються думати, серцем, не розсміяним відчувати, вухами, не тих, що регочуть чути, і очима, не тих, що регочуть бачити, - достатньо розташовані до шлюбу, та юнаків до нього доводиться спонукати. Так як розкіш монархії робить шлюб дорогим і обтяжливим, то спонукою до нього повинно служити багатство, що можуть принести з собою дружини, і надії на потомство».

У 1716 році після смерті дядька 27-річний Шарль Луї посів чільне становище президента парламенту. Ця посада переважно була пов'язана з суддівськими функціями. Тоді ж він отримав також титул барона і ім'я Монтеск'є.

Монтеск'є любив дамське суспільство і користувався успіхом у прекрасної статі. Служба мало приваблювала його. Але вимушений досвід судової практики не пропав марно: освоєння заплутаної системи французького права виявилося досить корисною пізніше, коли Монтеск'є взявся за свою знамениту працю «Про дух законів».

Монтеск'є займався по черзі майже всіма природними науками і передав в академію масу рефератів. Він написав «Міркування про систему ідей», «Дослідження про сутність хвороб», «Про причини луна», «Про політику римлян в області релігії», «Про тяжкості», «Про припливи і відливи», «Зауваження про природної історії», «Про прозорості тіл», «Про призначення ниркових залоз» та багато інших робіт. Але ось у 1721 році з'явився твір, який викликав справжню сенсацію. Хоча «Перські листи» вийшли під вигаданим прізвищем автора і друкувалися в Голландії, його справжнє ім'я скоро стало відомо широкій публіці. В «Перських листах» Монтеск'є виступає від імені персів Узбека і Ріки, які подорожують по Європі. Він вклав в уста своїх героїв зухвалу критику політичного життя Франції. Критики стверджували, що план цього твору і задум вкласти свою сатиру в уста персів запозичені Монтеск'є. Але подібне запозичення анітрохи не позбавляє роман оригінальності.

Літературний успіх поманив автора в Париж. З чималою працею він склав з себе повноваження провінції. В академії Монтеск'є встиг прочитати дві нові праці: «Загальні міркування про обов'язки людини» та «Про відмінність між повагою і популярністю».

В 1726 р. Монтеск'є перебирається в столицю.

У Парижі Монтеск'є доклав великих зусиль до того, щоб стати членом Паризької академії. І завдяки підтримці впливових осіб йому це вдалося. У Парижі Монтеск'є брав активну участь у діяльності клубу «Антресоль». Кожну суботу члени клубу проводили разом три години. Вони обговорювали політичні новини, події дня, свої праці.

Серед засновників клубу був англійський політичний діяч Болінгброк, емігрував до Франції після «Славної революції» 1688 року. Болінгброк своїми розповідями про Англію і англійських політико-правових встановлення, можливо, вперше викликав у Монтеск'є жвавий інтерес до цієї країні.

Монтеск'є вирішив відправитися подорожувати, щоб вивчити політико-правові встановлення інших країн. Він збирав матеріал для трактату «Про дух законів», який став метою його життя.

Подорож тривало три роки. Монтеск'є досить швидко об'їхав всю Європу, а в Англії прожив близько півтора року.

У квітні 1731 року Монтеск'є залишив Англію і повернувся до свого замку Ла-Бред. У 1734 виходять «Роздуми про причини величі і падіння римлян». У них автор намагався довести на прикладі римської історії, що тільки там, де громадяни вільні і незалежні, де панують республіканські звичаї, суспільство  в стані успішно розвиватися. Наприкінці жовтня 1748 в Женеві видавець Барій надрукував перший невеликий тираж двотомника «Про дух законів». Про роботу Монтеск'є знали, тому тиражі рокуповувалися миттєво. У книзі читачеві пропонувалися мальовничі «прогулянки» по країнах і епохах, знайомили з розмаїтістю народних звичаїв і суспільних правил. «Я встановив загальні принципи і побачив, що окремі випадки самі собою підкоряються їм, - писав автор у передмові, - що історія кожного народу лише наслідок цих принципів і що будь-який приватний закон або пов'язаний з іншим, або випливає з іншого, більш загального закону». Визначивши, що форма правління в країні багато в чому залежить не від волі законодавця, але від своєрідності самої держави: його розмірів, кількістю населення, клімату, географії, від релігії, які сповідує народом, і його звичаїв, Монтеск'є приніс у науку про право і взагалі в гуманітарне знання ньютонівської методики, що відкидали втручання божественного початку в життя природи, а тепер і суспільства.

Важливе місце в книзі займала теорія форм влади, а саме: республіки, монархії, деспотизму. Чи не беручись судити, що краще, Монтеск'є лише пояснював особливості кожного виду правління, наводячи цікаві та яскраві приклади з далекої чи недавньої історії.

Останні роки життя Монтеск'є провів у своєму замку, продовжуючи свої улюблені літературні заняття. Він вирішив поглибити деякі місця «Про дух законів», почав писати історію Теодоріха остготских, обробляти для друку замітки про подорож по Європі. Трактат «Про дух законів» завойовував йому все більше шанувальників.

У 1754 році Монтеск'є виїхав до Парижа. Причиною тому був арешт професора Ла-Бомеля, який одним з перших відкрито виступив на захист автора «Про дух законів». Ла-Бомель на вимогу французького уряду був арештований в Пруссії, виданий Франції і ув'язнений у Бастилію як людина політично неблагонадійна. Отримавши цю звістку, Монтеск'є вважав своєю моральним обов'язком виручити Ла-Бомеля з біди. Він став енергійно клопотатися за нещасного професора і домігся за допомогою своїх впливових друзів його звільнення.

У Парижі Монтеск'є застудився і захворів на запалення легенів. 10 лютого 1755 він помер і був похований у склепі собору Св. Сюльпіція.