20.01 – 97 років від дня народження Федеріко Фелліні (1920-1993).

Впливовий італійський режисер і сценарист.

Федеріко Фелліні народився 20 січня 1920 року в сім'ї комівояжера. В дитинстві часто хворів. В той же час Фелліні любив влаштовувати вистави: виготовляв маски, розмальовував ляльок, шив костюми. Велике враження на нього справив цирк, що приїхав на гастролі.

Освіту Федеріко отримав класичну, закінчивши монастирську школу у Фао. В 1937 році він переїздить до Флоренції, де вчиться на репортера, підробляючи карикатуристом у фірмі «Фебо» свого приятеля Демоса Бонніні. У 1938 році Фелліні приїжджає до Риму. Живе недалеко від вокзалу, в мебльованих кімнатах, по сусідству з торговцями-китайцями, злодіями та повіями. За свою худорлявість Федеріко отримав прізвисько «Ганді». В цей час він заробляє на життя малюнками для газет і журналів і пише тексти для вар'єте, реклами та невеликих радіопостановок.

З 1938 по 1942 рік Фелліні публікується в іменитому гумористичному журналі «Марк Аврелій», відомому своїм антифашизмом. Близько семисот його творів побачили світ, перш ніж йому запропонували писати сценарії до фільмів.

Коли до Риму увійшли союзні війська, Фелліні зі своїм товаришем торгували в невеликому магазинчику шаржами на переможців. Одного разу, до них зайшов Роберто Росселліні. Він збирався зняти короткометражку про Доне Морозіні — розстріляного німцями римського священика. Фелліні розширив тему і разом з Серджіо Амідеї і Роберто Росселліні написав сценарій до фільму «Рим, відкрите місто». Успіх був грандіозний. Фільм започаткував неореалізм. Федеріко став відомим сценаристом. Феліні написав ще декілька сценаріїв, наприклад, до фільму Роберто Росселліні «Пайза».

У 1950 році Федеріко ставить свій перший фільм разом з Альберто Латтуада під назвою «Вогні вар'єте». Фелліні написав сценарій для нового фільму «Білий шейх» (1952), режисером якого повинен був стати Антоніоні, але той відмовився знімати за таким сценарієм. Тому Феліні зняв фільм сам. Успіху цей фільм не мав, але наступні два — «Мамині синочки» і «Любов в місті» (обидва — 1953 року) були прийняті публікою і критиками тепліше. «Мамині синочки» отримав премію «Срібний лев» на Венеційському кінофестивалі 1953 року і був номінований на премію «Оскар» у номінації "Найкращий оригінальний сценарій".

Ще в 1949 році Федеріко Фелліні написав сценарій до фільму «Дорога», але ніяк не міг знайти коштів для зйомок. Нарешті, коли продюсера було знайдено, Фелліні починає роботу, з кінця 1953 року до весни 1954 року, причому велику частину часу він знімав на природі. У головних ролях Федеріко зняв свою дружину і маловідомого тоді актора Ентоні Квінна. Після роботи над цим фільмом у Федеріко Фелліні трапився психічний зрив, який сам режисер пізніше називав "Чорнобиль душі". У нагороду за всі страждання — повний і беззастережний успіх фільму. Більше п'ятдесяти нагород, в числі яких «Срібний лев» на Венеційському кінофестивалі і премія «Оскар» 1957 року за найкращий іноземний фільм.

Всього фільми Фелліні завойовували премію «Оскар» за найкращий фільм на іноземній мові 4 рази: «Дорога» (La strada, 1954), «Ночі Карибії» (Le Notti di Cabiria, 1957); «8½» (1963) і «Амаркорд» (Amarcord, 1973).

У березні 1993 року режисер отримав почесного «Оскара» за внесок в кіномистецтво. А 30 жовтня Федеріко і Джульєтта збиралися відсвяткувати в колі друзів золоте весілля. Проте 15 жовтня Фелліні госпіталізували з інсультом. 31 жовтня, через 50 років і один день після весілля з Джульєттою, його не стало.

Коли Італія ховала режисера, дорожній рух в Римі було зупинено. Багатотисячний натовп проводжав траурний кортеж оплесками дорогами Італії — від Риму до фамільного склепу сім'ї Фелліні в маленькому приморському містечку Ріміні. Там маєстро народився, там і був похований.

Джульєтта Мазіна, хвора раком легенів, пережила чоловіка на п'ять місяців. Перед смертю 23 березня 1994 року вона висловила бажання бути похованою з фотографією Федеріко в руці.