Пропонуємо ознайомитись із стислим викладом статті к. п. н. Тетяни Туркот «Агресивна поведінка: виявити, запобігати, допомогти» (Туркот Тетяна. Агресивна поведінка: виявити, запобігти, допомогти [Текст] / Т. Туркот // Дошкільне виховання. – 2016. - № 12. – С. 6 – 8. – Бібліогр. в кінці ст.)

Серед найбільш складних і болісних проблем педагоги та батьки називають дитячу агресивність. Як і чому в ніжній душі маляти зароджуються такі почуття? Що спонукає до агресивних дій? Як запобігти деструктивній поведінці й допомогти дитині подолати гнів? Ці питання розкриває автор статті.

Як розпізнавати схильність до агресії. Науковці по-різному описують природу агресії: як реакцію особистості на негативні впливи оточення (К. Хорні, Е. Фромм), як своєрідний захист своєї території» (К. Лоренц, Р. Ардні), як відображення прагнення людини панувати над іншими (Д. Морріс). Інколи вона може бути способом виходу (хоч і не зовсім коректного) з конфліктної ситуації.

Ознаки агресивної дитини: часто втрачає контроль над своїми діями; невмотивовано сперечається, конфліктує з дорослими та однолітками; звинувачує інших у своїх помилках; не підпорядковується правилам поведінки в сім’ї та дитсадку; спеціально дратує людей, тварин, псує речі; часто гнівається  й відмовляється виконувати вимоги та прохання дорослих; проявляє ознаки мстивості, злостивості, брутальності, впертості, гніву; реагує на дії оточення роздратуванням; їй притаманний егоцентризм.

Типові прояви агресивної поведінки: фізична агресія, тобто застосування фізичної сили проти іншої особи; негативізм як протидія вимогам дорослих і встановленим правилам поведінки в дитячому колективі; підозріливість, в основі якої лежить переконання дитини, що інші люди мають намір заподіяти їм шкоду; вербальна агресія – сварки, брутальні образи, приниження інших; аутоагресія – агресія, спрямована на самого себе.

Як допомогти. Прийоми запобігання вербальній агресії: «малювання гніву»: зобразити кривдника в тому вигляді й у тій ситуації, в якій хочеться дитині, назвати малюнок за власним бажанням, а потім знищити намальоване; викрикування емоцій, наприклад, під час ігор «Мішечок для крику», «Чарівна труба», «Крик» і т. п.; промовляння наболілого дорослому чи улюбленій іграшці тощо.

Прийоми запобігання фізичній агресії: виконання фізичних вправ або певних рухів: кидання в мішень легких подушок або м’ячів; бгання газет; биття гумовими молотками по підлозі й стінах тощо; ігри з піском, водою і глиною; перебування у спеціально обладнаному в груповій кімнаті «куточку тиші (усамітнення)», де можна помалювати, поліпити, розглянути малюнки інших дітей піж тиху заспокійливу музику.

Р. Кембелл пропонує у роботі з агресивними дітьми використовувати прохання і м’ягке фізичне маніпулювання (відвернути увагу у дитини, взяти її за руку, відвести від місця події тощо).

А от такий спосіб корекції як заохочення за виконання певних дій («Молодець! Віддав кубики Миколці, щоб він грався ними!») і покарання за інші  («Постій у куточку відпочинку, бо ти штовхнув Надійку!») не можна використовувати надто часто часто, бо згодом дитина призвичаївся робити тільки те, за що отримуватиме винагороду, чи «вихлопнути гнів» так, щоб не бачили дорослі.

Сторінку підготувала Северин Оксана.