Осінь 2013 – зима 2014 року… Майдан! Снайперські кулі… Крик матері!.. Пам’ять. Вічна. Події тих лютих лютневих днів сколихнули весь світ. А нас тривожать і досі. Чому? Коли вже будуть покарані винні? Бог покарає.Скільки вже написано печальних віршів і пісень, присвячених тим подіям, відкривають меморіальні дошки. Тільки так наш народ може віддати шану героям, які вже на небі ангелами стараються нас оберігати.У новітню історію 18, 19, 20 лютого ввійшли чорними днями, коли беззаконно від куль снайперських відлетіли у небо трохи більше сотні білих лебедів... По телевізору на різних каналах показували, згадували той мирний Майдан. Кожен із нас робить свої висновки. Але головне, пам’ятаймо, якою ціною далися зміни. 20 лютого, згадуючи ті страшні дні у  Вовчищовицькому НВК Мостиського району , вчителем  історії Городечною О. М. було проведено  урок-реквієм «Герої не вмирають».Усі присутні мали змогу бачити, кому присвячено цей захід, адже на нас герої дивилися із фотографій. Вчитель розпочала заняття словами про мир та пам’ять, роздумами над тим,  що  Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість з них молоді, сильні. Ті, що лише починали жити. Вони підняли людей на боротьбу. Сотні проповідей є ніщо в порівнянні з тим, що вчинили для нас ці люди. Адже їхній вчинок – то велика жертовна любов. І якщо ми збагнемо це, – не буде поміж нами зла. Головним у світі є любов, і люди яких ми поминаємо, власне, засвідчили свою любов до Бога й до своєї країни, свого  народу. Учениця 11класу Бущак Любов  прочитала вірш від імені матері своєму сину, який загинув: «А люди кажуть, що здуріла..., що мертву так трясу дитину... Та що ті люди..., що вони там знають... Мій син – герой... ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!!!» Цим віршем визвала сльози у більшості присутніх. До глибини душі вразила прочитана вчителем Городечною О. М. «Казка про Небесну сотню», бо скільки матерів покладали великі надії на відстояну на Майдані незалежності право на гідність і свободу, і скільки діток не дочекалися батьків живими із поля бою.Було переглянуто відео фрагменти про Небесну сотню.  Урок-реквієм пройшов із переживанням, тривогою про майбутнє, вірою у кращу долю. Хочеться, щоб школярі пам’ятали подвиги своїх земляків. Дай, Боже, Україні миру і всім нам спокою у душі.