27 березня у Роздільській ЗОШ I-III ст. відбулась тематична лінійка «Через терни до зірок», присвячена 125-річниці з дня народження Патріарха Української Греко-католицької церкви Йосипа Сліпого, яку підготували учні школи разом із вчителем християнської етики Гарбаж Л.К. Школярі розповіли присутнім про дитинство і юність єпископа, його шлях до священства, а також про довгий і болісний "етап",  який тривав 18 років. Митрополита звинувачували у шпигунстві на користь Ватикану, у ворожій діяльності проти УРСР, співпраці з німецько-фашистськими окупантами, у "житті на кошти народу", у "благословінні воєнних злочинів". В'язниця, заслання, каторжні роботи..."Мене водили на слідство день і ніч, − згадував митрополит, − так що я буквально падав з ніг і мене мусили підтримувати, ведучи до слідчого. При тому голодував, бо давали на день трошки юшки і 300 грамів хліба". У березні 1946 р. військовим судом у Києві Йосипа засуджено до восьми років позбавлення волі. Тоді ж відбувся так званий Львівський собор, на якому проголошено ліквідацію УГКЦ і "возз'єднання" УПЦ з Московським патріархатом. Владиці Сліпому пропонували перейти в православ'я, обіцяли, що в такому разі він повернеться на митрополичий престол у Львові. Проте він відмовився.Судові процеси над митрополитом відбувалися в 1953, 1957, 1962 pp. Були заслання до Новосибірська, Боїмів, Печори, Інти, Потьми в Мордовії. У зауральській тайзі страждали ще десять єпископів, 1400 священиків і 800 черниць "розформованої" 1946 р. УГКЦ.1953 р. владику привезли до Києва, очікуючи "каяття". Так і не дочекавшись, відправили знову до Потьми. Потім — до Малаково (600 кілометрів північніше від Красноярська). Там митрополит написав два томи "Історії Вселенської Церкви на Україні". 1957 р. знову був шлях до Києва, новий суд і дорога у вагоні для худоби. Спершу його відправили на Камчатку, а далі – на сім років до Тайшета.1960 p. Знову – до Києва, де для підпису Йосипу Сліпому підготували заяви проти Папи римського і "буржуазних націоналістів". Він їх не підписав, і знову – до Сибіру Визволенню митрополита сприяли політичні, культурні й релігійні діячі з усього світу.Отож 1963 р. владику було звільнено – за умови негайного виїзду. Згодом він скаже: "Мене випустили як бандита. Я не хотів добровільно покидати моє стадо і виїздити задля порятунку власної шкіри". 9 лютого того ж року митрополит прибув до Рима, де ще з XVII ст. існував один з найбільших осередків УГКЦ. І там до останніх своїх днів працював на відродження церкви й українського богослов'я (12 томів його наукових праць опубліковано в Римі).1969 р. Синод УГКЦ ухвалив патріархальний устрій, 1975 р. владика Йосип був коронований титулом патріарха.

На завершення учні резюмували, що незважаючи на тернистий шлях, тортури і концтабори, Йосип Сліпий дивував своїх сучасників надзвичайним оптимізмом, працездатністю, далекоглядністю. Він створив у Римі Український духовний центр, заснував Український католицький університет, Малу семінарію (школу для дітей) і Велику семінарію (для молоді), заснував монастир о. Студитів у Кастель-Гондольфо поблизу Рима. У придбаному за його ініціативою храмі Жировицької Божої Матері заснував лікарню й музей. Стараннями владики у Римі був побудований і 1969 р. освячений собор святої Софії в давньоукраїнському стилі (мозаїки виконано за ескізами видатного українського митця з США Святослава Гординського). Ім'я кардинала Йосифа Сліпого з повним правом знаходиться не лише в списку кращих синів Церкви, але й у пантеоні героїв української нації. Митрополит є гідним прикладом безмежної християнської любові, терпеливості та милосердя, а його добрі діла є актуальними і на сьогодні.