Сьогодні він святкував би свій 28-ий день народження, але,  на жаль,  долю не змінити.

Рішення добровільно боронити Україну на сході Орловський Петро тримав у тайні, аж доки не почав тренування на полігоні. На фронті був кілька місяців з листопада 2014-го (водій-оператор, 40-й окремий мотопіхотний батальйон  — 17-а окрема танкова бригада).

Народився (2 березня 1989 року) і жив у селі Муроване Пустомитівського району Львівської області. Був другою дитиною у сім’ї Богдани та Ореста Орловських. З 1995 по 2006 навчався у Мурованській ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Виборюючи свободу та незалежність для рідної держави у складі батальйону «Кривбас», 25-тирічний Петро Орловський загинув 13 лютого від смертельного осколкового поранення, якого зазнав у бою поблизу Дебальцевого. Тоді загинули майже всі вояки на блокпосту. Петро Орловський всього кілька днів не дожив до ротації і свого – 26-го дня народження. Хоронили Петра Орловського з усіма військовими почестями під звуки Гімну України та з вигуками «Герої не вмирають!». Провести в останню путь загиблого прийшло усе село Муроване, де проживав боєць. Там його і поховали. Без Петра залишились мама, дві сестри, старенький дідусь.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, Указом Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України» був відзначений — нагороджений 27 червня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням Пустомитівської районної ради від 25.02.2014 року №450 присвоєно звання «Почесний громадянин Пустомитівського району» (посмертно).

14 жовтня 2016 року Пустомитівською районною радою нагороджений медаллю І ступеня «За вірність українському народу» (посмертно).

Біля центрального входу Мурованської школи встановлено пам’ятну дошку випускника школи Петра Орловського.

Слава Україні!           ГЕРОЯМ Слава!