Мова – одне з найцінніших надбань, які створили й залишили наші попередники. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато скарбів, якими пишається наш народ .

 21 лютого представники всіх націй і народностей відзначали Міжнародний день рідної мови. До святкування долучилася і вся шкільна родина Соколівського НВК . Протягом тижня проводилися тематичні уроки, виховні години, на яких учні поглиблювали свої знання про мову, її розвиток, місце серед інших мов світу. З метою глибокої поваги та шани до рідної мови, було проведено годину спілкування у 8 класі на тему «Передаймо нащадкам наш скарб – рідну мову».  

Ніжні пісні, емоційні вірші, веселі гуморески і, в той же час, сумні рядки про трагічні сторінки становлення рідної мови - все вдало переплелося у літературно-музичній композиції « РІДНА МОВА МОЯ ПОЕТИЧНА Й ПІСЕННА», яку підготувала вчитель української мови Федевич Г.Є.

Розпочалося свято «Молитвою до мови» К. Мотрич, яку з великим натхненням і вірою в серці прочитали учні 9- класу Стецура Наталія та Шикула Олена. Федевич Г.Є розповіла учням історію виникнення свята і коли його почали відзначати в Україні, ознайомила з поняттями «слово» та «мова». Вона також наголосила на тому, що це один із тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частинкою свого великого народу, посіяти у своєму серці хоча б одну зернину любові до рідної мови.

"Тепла, барвиста, калинова, рідна, велична, багата, мелодійна...", - так характеризували рідну мову учні.  Неперевершеною була інсценізація гуморески П. Глазового «Кухлик» у виконанні Курницького Василя, Боднара Ігоря та Дідик Анни.  П’ятикласники розповіли про багатство рідної мови. Візьмемо, для прикладу, слова «йти», «ходити». Прислухайтесь:

Всі у русі на Землі:

І великі, і малі.

Всі ідуть, повзуть, літають,

Ходять, лізуть, шкандибають,

Сунуть, дибають, плетуться,

Плентаються і несуться.

То чвалають, то мандрують,

Дріботять і чимчикують,

Чеберяють і снують,

Але всі кудись...

Рубаха О. та Дячишин Д. пограли із глядачами у гру «Так чи ні».  Палко і трепетно звучали віршовані рядки  з вуст першокласників, які  вони підготували разом із Кириченко І.М.  Як заклик до самоствердження пролунали  з вуст Курницького В. слова:

Як Прометей не вмер від ран,
Не вмре і мова — гарна зроду.
Я не останній з могікан,
Я — син великого народу!                                            

Завершила свято директор школи Луців О.В, яка закликала учнів зберігати і шанувати свою мову, заради прийдешніх поколінь, бо з нею наше майбутнє і майбутнє України.

Вчитель української мови та літератури Федевич Галина Євгенівна