З нагоди відзначення 203-ї річниці від дня народження Тараса Григоровича Шевченка у ДНЗ «Львівське вище професійне художнє училище» проведено низку заходів.

Зокрема, 9 березня учнівська молодь вшанувала пам’ять Кобзаря на проспекті Свободи у Львові. Також у цей день у навчальному закладі були проведені виховні заходи, присвячені Шевченку. Відтак, учні пригадували його славнозвісне «Борітеся – поборете...». Це звертання до волелюбного народу, яке звучало понад 150 років назад, стало надзвичайно актуальним для сучасної України. Адже між долею Шевченка і долею України є багато схожого. Згадаймо Шевченкові слова: «Історія мого життя – це частина історії моєї Батьківщини».

Під час виховних заходів учні переглядали фільм про Шевченка та слухали його вірші у виконанні Богдана Ступки.

«Саме завдяки виховним годинам, бесідам в учнівської молоді формується власне розуміння генія, поета та художника Тараса Шевченка. Такі години спілкування сприяють розвитку активної життєвої позиції учнів, їх соціальному та індивідуальному самовизначенню», - зазначають організатори.

Окрім цього, учні побували на екскурсії в музеї, де виставлена картина Тараса Шевченка «Катерина», написана у 1842 році. Відвідини музею та огляд картини «Катерина» сприяє вихованню в учнівської молоді вміння побачити незвичайні речі у звичайному та поділитись побаченим з іншими.

Сьогодні, через багато десятиліть, ім’я Тараса не забуто, його вимовляють з повагою та любов’ю... Про це свідчить і вірш учениці групи № 235 Воляник Юлії, який вона склала під час тої ж виховної години.

Усюди був героєм слова:

Серед кріпацтва, вояків…

Його правдиві гадки, мова

Пихатих били дам, панів.

 

Долав страждання та зневагу,

Долав чужий та власний біль.

Віддав він правді перевагу:

Брехні на рану сипав сіль.

 

Хто з нас не знає Кобзаря?

Хіба що ті, хто владу має!

Зійшла Тарасова зоря,

Нехай це кожен відчуває!

 

Люблю Тарасову Вкраїну -

Вінцем покриту Україну,

В якій здебільшого мовчу..

 

Чому мовчу? Тому, що дико

В ягняті бачить вовче пико.

Тому, що волю дали слову,

Та діл нема - не бачу знову…

 

А ще мовчу тому, що право,

На жаль, я маю лиш на право…

Закони видані цікаво,

Тому живем за ними мляво.

 

А справедливість, де вона?

У кобзі порвана струна?

Вже вкотре наш народ встає -

Проти панів тих повстає!

Й слова пророчі Кобзаря

До наших душ цитую я:

 

«Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?»

 

Та, окрім суму та печалі,

Рядки Тарасові й надалі

Вселяють віру та любов,

Бо в нас Тарасова є кров!

 

«Борітеся - поборете:

Вам Бог помагає;

За вас сила, за вас воля,

І правда святая!»

Матеріал підготувала викладач Сокіл Л.С.