Напевне, в Україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок «Кобзаря» Тараса Шевченка. Творчість цього поета можна не любити, можна критикувати, можна ставитися до неї із великою любов’ю… У будь-якому випадку байдужим вона не залишає нікого. У чому ж феномен нашого великого митця? Чому і сьогодні, майже через півтора століття після його смерті, твори, написані Великим Кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать душі?Син кріпака, сирота змалку, талановитий юнак, що не має змоги розвинути свій талант художника… Про ці факти з життя Тараса Григоровича ми знаємо давно. Повторюємо їх як завчену раз і назавжди інформацію, анітрохи не замислюючись над їх справжньою сутністю: яку ж силу духу слід мати, щоб у таких умовах не зламатися, не збайдужіти душею, не зчерствіти серцем, а все думати і піклуватися про свій народ? 9 березня 2014 року Україна відзначила 203 роки від дня народження Тараса Шевченка. Учителі і учні Старявської ЗОШ І - ІІ ст. Мостиського району не могли залишитися осторонь цієї епохальної події. З метою вшанування Кобзаря було проведено літературну інсценізацію "Моя любов, моя висока! Не відпускай мене, храни". Свято підготували учні школи разом з педагогом-організатором Костевка Лілією Федорівною та учителем української мови та літератури Федевич Галиною Петрівною. Розпочала свято Галина Петрівна, яка привітала всіх присутніх на святі та розповіла чому ми всі тут зібралися і чому Т.Г.Шевченко є такою важливою постатю. Дівчата 7 та 9 класів співали пісні на вірші Шевченка "Зоре моя вечірняя", "Думи мої, думи мої...", "Така її доля", учениця 7 класу Мисів Христина заспівала пісню "Карі очі, чорні брови", а учень 8 класу - "Ой три шляхи широкії". Свято було присвячено коханню Шевченка, тому на свято завітала Оксана Коваленко (Шибунько Вікторія, 6 кл.) -  перше кохання юного Тараса. Кучерява Оксана та Тарас ще маленькими дітьми вкупі гралися, а потім одне одного й покохали. Учні та вчителі побачили і Ганну Закревську (Яцула Зоряна, 9 кл.), якій Шевченко присвятив вірш "Якби зустрілися ми знову". Також побачили ми й Агату Ускову (Яхимець Марія, 9 кл), з якою в Тараса був платонічний роман. І останньою до нас завітала Ликера Полусмакова, дівчина-кріпачка, в якій Шевченко побачив свою Оксану і знову довірливо закохався, та Ликері були потрібні лише гроші. Дуже рано пішов Шевченко з життя та він завжди дивитиметься на цей світ закоханими очима. І все-таки жаль, що не знайшлося в житті поета жінки, яка могла б йому сказати найголовніше:

...

Журавлику-чорнокрил,

Загублений мій, коханий,

Я навіть в свій день останній

Летіти до тебе стану,

Допоки вистачить сил.