Нещодавно адміністрація Львівського кооперативного коледжу економіки і права за підтримки Львівської обласної спілки споживчих товариств та об’єднаного профкому організували студентам та викладачам коледжу похід у Львівський драматичний театр ім. Лесі Українки на виставу «Слава героям».

«…Всі події у виставі відбуваються в одній палаті шпиталю для ветеранів, в якій опиняються ветеран радянської армії – Андрій Васильович та ветеран УПА – Остап Ількович. Зіткнення двох різних світів, переконань та думок. Війна закінчилася, а ми досі живемо, як на війні, зі спогадами та докорами. Режисер iз художником намагаються їх примирити в одній лікарняній палаті, адже ветеранам негайно потрібно зробити операції на серці, проте на операційний стіл вони так і не потраплять через непримиренний конфлікт. До останнього віриться, що герої таки знайдуть компроміс, підлікуються й випишуться зі шпиталю, однак... не судилось».

Вистава «Слава героям» актуальна і сьогодні, адже прийшов момент, коли українцям потрібно намагатися подолати минуле й примирити події сьогодення, які не залишають байдужими кожного із нас та змушують подивитися на кожного учасника цієї дискусії, насамперед, як на людину. У взаємодії між ними, а також з іншими персонажами – медичним персоналом, серед якого – внучка ветерана УПА та син ветерана Червоної армії.

Проста істина: «Світ не без добрих людей», адже людська доброта чи злоба не визначається приналежністю до того чи іншого політичного табору, кожен із нас має в собі щось добре й щось погане, кожен однаково переживає приниження, біль, радість та смуток. «Людськість і людяність» повинні перебувати поза політичними штампами, але воно чомусь так не є. Чому ми не вчимось на власних помилках? Чи здатні ми – українці, робити висновки з уроків власної історії? Потрібно замислюватись над тими викликами, які посилає нам життя.

Ми – сини та дочки одного народу, і колиска, ліжко й домовина – одні. Адже держава – як і Бог, і земля, і хліб, і мова, і мати-Україна, – у нас спільні і ми повинні поважати один одного і жити майбутнім, викресливши з життя спогади про минуле. Насолоджуватись життям, адже життя в нас – одне і не вартує його витрачати марно на пусті балачки та згадування.

Мабуть, в нашій історії є трагізм в тому, що українці в черговий раз дозволяють собою маніпулювати, в черговий раз поділяються замість об'єднуватися, в тому, що панує завжди той, хто нас розділяє. Саме про причини поділу на непримиренні табори, про відсутність діалогу і взаєморозуміння між людьми, пасивності в адекватному мисленні та про фанатичність і вперте небажання знати й розуміти іншого йдеться в новій постановці театру ім. Лесі Українки – трагікомедії «Слава героям» за п'єсою молодого українського драматурга Павла Ар'є. Відповіді на непрості і такі нагальні для українців питання ми бачимо на сцені театру. У цей непростий час для нашої країни важливою місією повинно бути примирення – і не лише непримиренних світоглядів сучасних громадян, але, передовсім, загоєння давніх ран, які лежать в основі конфлікту…»

Студенти мали можливість насолодитися майстерною грою акторів, гостротою діалогів та добірним гумором. Дивлячись виставу, можна було зрозуміти, що ми – однакові, теперішні. Події, які відбувались на сцені – це сучасний світ, сучасні проблеми, сучасні ми...

Такі загальноколеджівські виховні заходи сприяють вихованню почуття любові до рідної землі, до рідних, до Батьківщини та до людей, які нас оточують. Постановка вистави, гра акторів дають можливість задуматись нас щодо примирення, любові та поваги один одного.

Матеріал підготував Михайло Голубка, прес-секретар з роботи зі ЗМІ та зв’язків із громадськістю Львівського кооперативного коледжу економіки і права