У творчій майстерні меморіального музею Ольги Бачинської, що у Стрию, учениць 5-го класу ЗОШ №1 мисткиня Ірина Сікора вчила на майстер-класі виготовляти канзаші, що з японської означає «жіноча прикраса для волосся, яку носять із кімоно». У Європі – техніка рукоділля, заснована на складанні особливим чином клаптиків тканини. Нестандартний урок трудового навчання таким чином вирішила провести вчитель Іванна Білинська. 

У призначений час кімната музею наповнилася щебетанням дівчат, які всі як одна одягнули вишиванки, причепурилися і з необхідними для заняття матеріалами розмістилися навколо столу. Педагог з багаторічним стажем Іванна Юріївна розповідає, що практикує з ученицями відвідини музею, де завжди можна почерпнути багато інформації, зацікавити дівчаток до рукоділля. Залюбки також відвідують різнопланові майстер-класи. Тому одразу відгукнулася на пропозицію музейників. Гостей радо зустрічала науковий працівник музею Романа Савчин.
Ірина Сікора розповіла дівчатам про канзаші. Перші японські зачіски з’явилися ще 300 років до н.е. Тоді волосся скріплювали тонкими паличками, які встромляли в зачіску. Оскільки ніяких інших прикрас на шиї й зап’ястях японці не носили, шпильки для волосся були єдиним способом виділитися й підкреслити багатство та оригінальність їх власника або власниці. Найбільшого розквіту мистецтво канзаші досягло у XVIII – на початку XIX ст. 
Техніка виготовлення канзаші складна й кропітка. Для цього шовк чи атласні стрічки нарізають маленькими клаптиками, які потім за допомогою свічки обпалюють і особливим чином скріплюють у трикутні пелюстки, з яких збирають композиції. Існують різні способи виготовлення, та результат завжди милує око. Ось і дівчатка протягом уроку в музеї навчилися в Ірини Сікори тонкощам японського ремесла. Кожна з них тепер вміє виготовляти дивовижні прикраси з давньою історією. Так поєдналися українські вишиванки та японські канзаші. 
В арсеналі мисткині ще чимало творчих ідей, які спільно з музейними працівниками реалізовуватимуться у майбутньому. Тож далі буде…