Великодні традиції – це також і гаївки, які є весняними піснями. Великодні гаївки виконують лише протягом кількох днів на рік. Припадає це на Великодні свята відповідно. Кожна місцевість має свої традиції гаївок. Вони відображають особливості кожного регіону. Проте всі вони зводяться до танцювально-ігрових елементів, а також співів, які є обов’язковою частиною усіх гаївок. На Великдень, який переважно припадає на квітень місяць, природа вже починає розвиватися і розпускатися. І настає пора активних ігор на відкритому повітрі.  Гаївки є дуже важливим елементом народного фольклору, які, можливо, дещо змінюються з плином часу, проте не втрачають своєї важливості у розвитку української культури. Гаївки переважно зводяться до того, що усі учасники відтворюють те, про що співається рухами, або одна людина, яка є в колі, повторює ті чи інші рухи про які співають всі інші. Коло в гаївках, наче символізує нескінченність життя.

З метою відродження традицій нашого краю,  у Відниківській ЗОШ I-II ст. відбулися великодні забави-гаївки за участю учнів і вчителів школи. Готувала і навчала дітей гаївок – вчитель християнської етики Стецко У.М.

“Горобчик”, “Чорна гречка, білі кінці ”, “Ой ходімо дівчатонька парами”, “Подоляночка”, “Коло річки, коло броду”, “Доню, донечко”, “Ти горобчику пташку”, “Жучок”, “Широкий лист на калині”, “Ой копала коріння”- такими гаївками забавлялися учні школи. Поміж гаївок учні і вчителі взяли учась у великодніх іграх і забавах. Захід проходив у веселій і жвавій атмосфері,кожен учасник забав мав можливість випробувати свої сили і здібності у конкурсах.

Посмішки, радість, сміх та хороший святковий настрій панували на галявині.