Після тривалого, великого посту молодіжні забави, грайливі пісні особливо оживляли кожну місцевість, надто сільську. На Великдень, поснідавши яйцем свяченим, паскою і всім, що Бог послав у найбільше свято, молодь на майдані коло церкви починала водити гаївки.

Великодні гаївки виконують лише протягом кількох днів на рік. Кожна місцевість має свої традиції водіння гаївок.  Проте всі вони зводяться до танцювально-ігрових елементів, а також співів, які є обов’язковою частиною  усіх гаївок. Гаївки є дуже важливим елементом народного фольклору, які, можливо, дещо змінюються з плином часу, проте не втрачають своєї важливості у розвитку української культури.

Уже доброю і гарною традицією є відродження фольклорним ансамблем «Древо» Золочівського ЦДЮТ ( кер. Чепелюк О.Б.)  автентичних гаївок нашої місцевості.

Так, у понеділок, 17 квітня 2017 року, традиційно біля церкви Св. Воскресіння у м. Золочеві  вихованці ансамблю виконали більше 20 гаївок. Вони вміло поєднали спів і магічні рухи веснянок-гаївок. Серед них і нові гаївки «Ой ти травко-муравко», «На Великодні свята», «Шум» та багато інших.  При цьому переплітається нитка вічності й єдності духа дідів-прадідів з нашим духом.

Хоч сьогодні є спроби відродити весняний фольклор, проте тільки одна сумлінна реставрація завмерлої гаївкової традиції бажаного результату не дасть. Весняні обряди повернуться до життя лише за умови, якщо теперішнє молоде покоління шукатиме та відтворюватиме незнані широкому колу старовинні гаївки. Тоді по всіх куточках нашого краю залунає ніжна і чарівна, зворушлива і дзвінка великодня пісня. Адже ніхто: ні глибокі старці, ні малі діти, не можуть відірвати очей від цієї магічної картини руху й співу.

А веснянки-гаївки – це заповіт: любіть життя, пізнайте життя, свою дорогу на життєвому шляху.