Не зі сторінок літописів і не з легенд та переказів увірвалось у наше життя це моторошне слово … Чорнобиль.  Слово це стало символом горя та страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів.

У 1971 році неподалік від Чорнобиля почалось будівництво потужної атомної електростанції. Згодом поруч станції виникло місто атомників Прип’ять. Це було місто-сад.

Ніщо не віщувало біди. Та в ніч на 26 квітня 1986 року мир і спокій обірвав потужний вибух на ЧАЕС…

Про події 31-річної давнини підготували виховний захід і розповіли учні  9-А класу Зимноводівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 під керівництвом Савченкової Л. В.

В залі – сухе дерево, перев’язане чорними стрічками, таблички з написами «Радіація!!!», «Не торкатися трави», «Заборонена зона, 30 км»…, запалена свічка.

Учні зібрали багато документальних матеріалів про реальні події на ЧАЕС, вивчили вірші. До глибини душі зворушила присутніх сумна мелодія  М. Скорика, яку виконав на саксофоні Роман Стах. У виконанні дівчаток прозвучала пісня «Чорнобильська біда».

Хвилиною мовчання школярі вшанували пам'ять про тих, хто першими стали на боротьбу з пекельним вогнем. Тоді 28 чоловік затулили собою не тільки станцію, Україну, а й цілу Європу.

Минуть десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно бентежитиме людей: і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від покривдженої землі.

Кажуть, час лікує, затягує рани. Неправда. Просто біль відходить кудись глибоко, приживається там, і нікуди від цього не дінешся.

Ми, нинішнє покоління, повинні пам’ятати і робити все можливе, щоб зберегти своє життя і життя майбутніх поколінь.