27.04 – 226 років від дня народження Семюеля Фінлі Брізе Морзе (1791-1872). 

Американський винахідник і художник. Найбільш відомий винаходами електромагнітного пишучого телеграфу і коду Морзе.

Морзе Семюел Фінлі Бриз – винахідник з Америки. Так само Семюел Морзе менш відомий як художник.

Семюел з’явився на світ в заможній родині. Його батько поєднував функції географа і священика. Хлопчик ріс допитливим і нестандартно мислячим. Після вступу в університет часом вів себе незрозуміло для оточуючих, і в результаті батьки вирішили перевести його в Єль.

Навчання мало цікавила молодої людини, єдине, що йому більш менш подобалося – це наука про електрику і малювання.

Після отримання диплома Семюел відправився працювати дрібним чиновником у Бостон. Робота обтяжувала молодої людини, він мріяв малювати. Батьки не особливо схвалювали цю схильність, але, тим не менш, фінансували навчання в Англії.

Навчання не пройшло даром, «Вмираючий Геркулес» авторства Морзе отримав престижну нагороду академії мистецтв Лондона.

Після повернення до США він зрозумів, що невідомий як художник в Америці взагалі. Доходи від малювання портретів були мізерні. Близько десяти років він жив досить бідно, заробляючи малюванням.

Його порятунком були добру вдачу і вміння спілкуватися з людьми. Саме це давало змогу художникові бути вхожим в багаті будинки і отримувати замовлення. Він звів знайомство навіть з президентом Лінкольном.

Талант художника дозволив йому намалювати кілька дійсно видатних і оригінальних портретів і в результаті стати головою товариства живописців.

Одного разу, відправившись в Європу, Семюел пригадав своє захоплення електрикою і винайшов телеграф.

Головною справою його життя до телеграфу була живопис. Він викладав в ролі професора, займався політикою. Телеграф з 1836 року зайняв весь вільний час Самуэла.

На початку він придумав систему передачі інформації за допомогою крапок і тире. Але подальші роботи застопорилися через відсутність фінансів. Завзятість допомогло Морзе «достукатися» до одного з конгресменів і отримати гроші.

З першої спроби передати сигнал не вийшло, довелося допрацьовувати реле. Потім почалися юридичні проблеми з колегами, які Самуэлу вдалося в суді вирішити на свою користь. Після впровадження винаходу в реальне життя, Самуел отримав грошову винагороду і, нарешті, перестав потребувати.

Гроші дозволили йому придбати маєток і на заході життя зайнятися благодійністю.

Помер винахідник у квітні 1872 року.

1 жовтня 1832 р. з Гавра в Нью-Йорк вийшов вітрильник «Саллі». Його пасажирам знаменитий лікар тих часів (винахідник наркозу й нових методів знеболювання в медицині) — Чарльз
Т. Джексон у салоні першого класу демонстрував фокус-дослід: стрілка компаса починала обертатися при піднесенні до неї шматка провідника, приєднаного до гальванічного елемента. За дослідом уважно спостерігав Семюел. Побачений дослід наштовхнув його на думку про створення системи передачі сигналів дротами із використанням поєднання передачі імпульсів. Ця ідея захопила його. За час місячного плавання Морзе накидав кілька креслень. Наступні три роки, працюючи на горищі в будинку свого брата Річарда, він присвятив будівництву за своїми кресленнями апарату, проте безуспішно.

Великий американський промисловець Стів Вейл зацікавився роботою Морзе й погодився пожертвувати 2 тис. доларів і надати приміщення для подальших дослідів при одній умові — Морзе візьме в помічники його сина Альфреда. Союз молодшого Вейла й Морзе виявився плідним. Перше повідомлення було послане 24 травня 1844 р. , його текст говорив: «Дивовижні справи твої, Господи!» Для передачі даних використовувався ключ, винайдений російським ученим Б. С. Якобі, а для прийому — електромагніт, якір якого управляв переміщенням чорнильного пера папером. Працюючи над подальшим удосконалюванням свого телеграфного апарата, Семюел Морзе в 1838 р. винайшов і код — телеграфну абетку л.

До речі, вихідна таблиця «коду Морзе» разюче відрізнялася від тих кодів, що сьогодні звучать на аматорських діапазонах. У ній, по-перше, використовувалися посилки трьох різних тривалостей (крапка, тире й довге тире). По-друге, деякі символи мали паузи усередині своїх кодів. Кодування сучасної й вихідної таблиць збігаються тільки для приблизно половини букв (A, B, D, E, G, H, І, K, M, N, S, T, U, V й W) і не збігаються для жодної цифри. Більше того, для побудови коду ряду символів в оригінальній «морзянці» взагалі використовувалися інші принципи. Так, на ряді з «крапками» й «тире», були сполучення «подвійне тире» (буква L) і навіть «потрійне тире» (цифра 0), а деякі символи містили в собі паузу… . Це помітно ускладнювало прийом радіограм. От чому незабаром з'явилися різні варіанти телеграфної абетки, що не містили кодів з паузами між телеграфуванням.

Сучасний варіант міжнародного «коду Морзе» (International Morse) з'явився порівняно недавно — в 1939 році, коли було проведене останнє коректування (т. зв. «континентального» варіанта), що стосувалось в основному розділових знаків.

До речі, сигнал SOS, що зараз розшифровують як «Save our souls» (рятуйте наші душі) або «Save our ship» (рятуйте наш корабель), був обраний через простоту передачі. Він є комбінацією «… — — - …» і відтворюється без пауз на відміну від інших сигналів. Цей сигнал подається лише у випадку неминучої загрози для життя людей або судна.