20 квітня, у п’ятницю, у Демнянському НВК відбулась лінійка, підготовлена учнями 8 класу під керівництвом Андрусик М.В. Захід присвячений Станіславу Скарбеку –   людині, яка залишила вагомий слід в історії меценатства.

 Доля була не вельми ласкавою до Станіслава. Через тиждень після народження сина померла мати, а ще за чотири роки йде із життя батько. Хлопчик виховувався у тітки Юліани в роздольському замку.

     У 20 років Станіслав, після смерті тітки, одержує великий спадок і іде вчитися до Відня .

Життя в столиці пропонує стільки спокус, що він з азартом кидається від однієї до іншої, відсунувши науки на другий план.

    Невдовзі від колишніх багатств не лишається і сліду.

    Та доля простягає руку порятунку. Отримавши банківський чек від свого управителя на 50000 злотих, не побоявся вкласти позичені гроші в розробку копальні залізної руди (у

с. Демня). З руди виплавляли залізо, а на банківському рахунку Скарбека накопичувалось золото. Він стає найбагатшою людиною в Галичині.

     Будучи закоханим у мистецтво, театр, граф домагається дозволу побудувати за власний кошт один із найбільших театрів Європи (театр ім. Марії Заньковецької м. Львова). На схилі літ Станіслав Скарбек вкладає кошти у побудову палацу для старців і сиріт у Дроговижі (с.Заклад).  

     28.10.1848р. граф помер і був похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

1888 р. тіло С.Скарбека перепоховали до крипти у Закладському лісі. Зараз вона у занедбаному стані, про що дізналися всі присутні, переглянувши відеофільм.

    Родина графів Скарбеків належить історії і культурі польській, але діяльність окремих з них пов’язана із Львовом, Миколаєвом та його околицями.

    А яка вдячність тих, хто сьогодні користується спадком графа?