25 квітня 2017 року у Львівському обласному Будинку вчителя відбулася «Мистецька  вітальня» - творча зустріч з педагогом, письменницею, громадською діячкою Марією Прокопець, яка народилася 27 листопада 1940 р. в м. Хирові(Старосамбірський р-н, Львівська обл.).

Виростала п. Марія в національно свідомій родині, де кожен ранок починався молитвою, віршами Т.Шевченка. Писати прагнула  з дитячих літ. Працювала у дитячому садку музичним керівником, сама складала для діточок сценарії, писала для них пісні. У пісенній творчості Марії Прокопець понад 100 пісень.

1992 року обрана делегатом І-го Всеукраїнського з'їзду працівників освіти від Старосамбірщини, а 2001 року- делегатом Всеукраїнського з'їзду Союзу Українок. Нагороджена педагогічною премією ім. Степана Дубравського. Є членом Всеукраїнського літературного об'єднання «Письменники Бойківщини», лауреатом літпремії ім. Мирона Утриска.Псевдоніми - Йосип Лось, Марія Прокопець, Дмитро Лапичак.

 «Творчі крила» виросли у неї в 90 –ті роки, коли Україна стала вільною.

Першу збірку «Я до серця Вашого іду»( 1997 р.) присвятила пам'яті своїх батьків. Мовою поезії - правдиво і відверто, щиро і по-жіночому ніжно - розповідає книжка про наше сьогодення й недавнє минуле. З її сторінок струмує гордість за Україну, зневага до її ворогів, піднесеність закоханої душі, захоплення красою буття.
1998 року  виходить  книжка «Хто до сонця виростає».У ній вміщено вірші для дітей і про дітей, насичені любов'ю до України, отчого краю, рідної природи. Поетичним мініатюрам збірки властива щирість почуттів, легкість ритмомелодики, прозора образність - їх хочеться читати та запам'ятовувати. Є у неї й інші книжечки для дітей:  «Незвичайний подарунок»- казка-розмальовка, 2006 р.(у співпраці з Марією Геленко) , «Трьох синочків весна має»,2004 р. «Мандрівна абетка», 2000 р. «На Великоднім рушничку»- розмальовка для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку,1998 р. «Писанка щастя»,2002 р., «Перший клас кличе нас». Учні сихівської школи «Дивосвіт» читали поезії зі збірки «Вже Великдень».

Разом з поезією п.Марія активно пише прозу. Ходить і збирає «невидумані долі» своїх краян. Видає збірку «Терниста дорога любові» (2007р.), яка 2015 року ввійшла до реєстру кращих книжок України.

2005 року  збірка «Відлуння у вічність» у Канаді зайняла І місце (поема про Степана Бандеру).

Гості Марії Прокопець читали її вірші:  «Сини України», «На стежці до мети», «Червневе  літо спекотою мліло». Вихованець  п. Марії Ярослав Леончик  виконував її пісні: «Україна», «Данилові вогні» ( про місто Львів), «Дякую, Боже!», «Стань до борні», «Килим долі».  Душу залу звеселяв хор «Левада» з Левандівки , який теж виконував пісні поетеси: «Знай , дитино, знай»,  «Дощ», «Осіння свіча».

Про боротьбу повстанців1949 року  із села Буянів Жидачівського району укладає разом із нескореним  політв'язнем Йосипом  Кременем  збірку "За Україну, за її волю...", Львів, 2008 р. (Спогади багаторічного нескореного політв'язня Йосипа Кременя про хлопців- месників, які загинули   1949 року). Книжка вийшла тиражем 5 тисяч та була відправлена  у військові частини на Схід.

Збірка поезій «В обіймах дня» ,2008 р., написана під час подорожі Польщею.  Це глибинна сповідь душі автора, яка  спонукає читача до глибоких роздумів про сутність кожного неповторного дня, дарованого нам Богом.

Дуже дорожить п. Марія книгою « Разом з Тарасом до Тараса», яку присвятила внуку Остапу, 2014р. ( до 200- річчя від дня народження Т.Шевченка). 

Збірка прози «Небо не мовчатиме...», 2010 р.,  як і вся її творчість, зачіпає найтонші струни душі читача. Глибоко розкриваються життєві явища (у всій красі і непривабливості) духовно-релігійної, побутово-моральної, соціальної, політичної сфер.За всі наші вчинки потрібно дати відповідь небу.

Директор Львівського  обласного Будинку вчителя Володимир Парубій                              ( кандидат історичних наук) назвав Марію Прокопець поетом – захисником, месником, провідником нації. Вважає , що її збірки повинні бути у кожній бібліотеці, на них має виховуватися наше молоде покоління. ЇЇ твори вчать нас бути сильними, єдиними, щоб жоден ворог не смів нас знищити.
1995 року  вийшла  документальна книга письменниці  «Саліна», яка відтворює факти страхітливого злочину большевизму та російського імперіалізму. Водночас йдеться про злочини енкаведистів у червні 1941 року в інших регіонах України.

2011 року з'являється книга «Дзвін Саліни», що є продовженням розповідей про страшні злочини НКВС, здійсненні в урочищі Саліна у червні 1941 р. Запропонована збірка Марії Прокопець є доповненням та продовженням книжки «Саліна» , що не тільки переносить читача у час страхітливого злочину большевизму, коли по всій Україні загони НКВС жорстоко розправлялися з українським народом, а у червні 1941 року у соляні шахти біля Добромиля було вкинено понад 3 500 осіб, в основному української та частково польської нації, а й веде читача шляхом звільнення українського народу від оков страху в роки Незалежності, пробуджує свідомість та допомагає формуванню Вільної людини. «Дзвін Саліни» - це дзвін болю всієї України, що бив, б’є та продовжує бити на сполох, аби не допустити байдужості у людські душі, не дати можливості брехливим обіцянкам ворогів вже вкотре дурманити народ.
2011 року  виходить ще одна книга «Слово про Нижанковичі». Зараз готова до друку збірка «Наш час настав».

Теплі слова подяки звучали з уст письменниці Ольги Яворської, яка відмітила, що у  кожному помислі та на  устах п. Марії – Україна і тільки Україна. А письменник Петро Шкраб’юк,замість квітів, подарував Марії Прокопець прекрасні рядки:

І сівач, і жнець -

З нами Марія Прокопець…

Це ще не кінець,

Бо ще чимало віршів і пісень

Створить Марія Прокопець-

І москалям буде кінець.