Чорнобиль, - це назва невеличкого районного центру, що знаходиться за 130 кілометрів від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції. Але в історію Чорнобиль увійшов назавжди як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства техногенних катастроф.

Для України, для всіх, хто побічно причетний до трагедії Чорнобиля і її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього.

Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська катастрофа. Тридцять один рік цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади і хворіє серце, тому що знає – не на добро це, не на життя. Болем і горем увійшов квітневий ранок 1986 року в наше життя. І ми не маємо права забути про ті трагічні сторінки нашої історії.

  Ти відомий сьогодні кожному –

  Не ім’ям своїм, а бідою.

  Тою вулицею порожньою

  Понад прип’ятською водою.

  Мій Чорнобиль, зелений пагорбе!

  У якому ти жив сторіччі?

  Запеклись перестиглі ягоди

  Наче кров, на твоїм обличчі.

Учні 8-А класу  підготували і провели лінійку-реквієм , на якій вшанували пам’ять загаблих героїв – ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС.

Їх було 28 – пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Сьогодні їх називають «шеренгою №1». Ніхто із цієї шеренги не здригнувся, не відступив перед лицем неймовірної катастрофи.

  Коли вже хмари спопеліли

                    У знавіснілому вогні, –

                    Ви ж смерть приборкати зуміли

                    На тім, останнім рубежі…

Станцію врятували. Усі 28 пожежників заступили її собою. Вступили у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, не шкодуючи ні сил, ні свого життя, виконали присягу на вірність народу України. То ж пам’ятаймо своїх героїв! Ми не маємо права забувати гіркі сторінки нашої історії.

Біля мертвої Прип’яті – дерево – хрест,

Поруч – братська ЧАЕС.

Ліс рудий хоронили щоночі й щоденно,

Тільки хрест уберігся, як нагадування.

Із могилою поруч і побіля АЕС,

Біля мертвої Прип’яті – дерево – хрест,

Тих, що впали у квітні, мов у герці війни,

Просить дерево – пам’ять: „Пом’яни, пом’яни…”

Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії, перед живими, перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.