11.05 – 113 років від дня народження Сальвадора Далі (1904-1989). 

Каталонський художник, скульптор, гравер, письменник, один з найвидатніших сюрреалістів ХХ століття.

Сальвадор Далі народився 11 травня 1904 року в іспанському місті Фігерасі (Каталонія). Його справжнє ім'я Сальвадор Хасінто Далі Доменч Куси Фаррес. Батько називав його Сальвадор, що в перекладі з іспанської означає «Спаситель».

Перший син, що з'явився в сім'ї, помер, і батьки хотіли, щоб другий став їх розрадою, рятівником стародавнього роду. Як писав Далі в своєму шокуючому «Щоденнику одного генія»: «У шість років я хотів стати кухарем, у сім – Наполеоном. З тих пір мої амбіції неухильно зростають. І сьогодні я прагну стати не ким іншим, як Сальвадором Далі». Найбільше Далі любив самого себе, про таких людей кажуть – Нарцис. Він багато говорив про себе, видавав особисті щоденники. Він був упевнений у своїй винятковості.

Далі стверджував, що був геніальним вже в утробі матері. матір свою він обожнював, тому що вона виносила Спасителя, тобто його, і коли мати померла, не міг прийти в себе від удару. Але пройшло не так багато часу, і Далі в рекламних цілях накреслив на одній із власних картин, що висіли на виставці в Парижі, блюзнірські слова: «Я плюю на свою матір». Батько Сальвадора заборонив синові повертатися додому, а Далі було все одно: сім'єю і домом йому стала живопис.

Геніальний Далі чи ні – судити не будемо, його завжди оцінювали по-різному, а от обдарованість завжди була в наявності. Зберігся відмінний краєвид, який він написав у 6 років, а в 14 років відбулася його персональна виставка № 1 у муніципальному театрі Фігерас. У 17 років він поступив в Королівську академію мистецтв (інша назва - Вища школа витончених мистецтв).

Викладачі оцінили його малюнки досить високо. Поет Рафаель Альберті згадував: «Я відчуваю величезну любов до Сальвадору Далі – юнакові. Його талант від Бога підкріплювався дивовижною працездатністю. Дуже часто, закрившись у своїй кімнаті і несамовито працюючи, він забував спускатися в їдальню. Незважаючи на свою рідкісну обдарованість, Сальвадор Далі кожен день відвідував Академію мистецтв і вчився малювати там до знемоги». Але в голові юного дарування завжди жила думка: як стати знаменитим? Як виділитися з величезного кола талантів? Як незвично увійти в світ мистецтва, щоб тебе запам'ятали? Марнославство – могутній важіль для обдарованої людини. Когось воно веде до подвигу, когось змушує проявити кращі сторони характеру і душі, Далі вирішив йти зовсім іншим шляхом: він вирішив шокувати!

У 1926 році Далі виганяють з Академії за зухвалість, потім він потрапляє на короткий час у в'язницю. Що ж, йому ці скандали тільки на руку! Почавши самостійну дорогу в живописі, Далі почав боротися зі здоровим глуздом. Крім того, що він безупинно писав свої моторошні фантазії, він вів себе досить оригінально. Ось, наприклад, деякі з його витівок. Якось у Римі він з'явився в парку княгині Паллавічіні, освітленому факелами, з кубічного яйця і виголосив промову по-латині.

У Мадриді Далі вимовив одного разу промову, звернену до Пікассо. Мета її – запрошення Пікассо в Іспанію. «Пікассо іспанець - і я теж іспанець! Пікассо геній - і я теж геній! Пікассо комуніст - і я теж немає!». Публіка стогнала. У Нью-Йорку Далі з'явився, одягнений у золотий космічний скафандр і перебуваючи всередині дивовижної машини власного винаходу - прозорої сфери. У Ніцці Далі оголосив про намір приступити до створення фільму «Тачка в плоті» з геніальною актрисою Анною Маньяні в головній ролі. Причому він стверджував, що за сюжетом героїня закохується в тачку. 

Сальвадор Далі був генієм самореклами, тому абсолютно ясна його наступна тирада: «Наш час – ера кретинів, ера споживання, і я був би останнім ідіотом, якби не витрусив з кретинів цієї епохи все, що тільки можна.» ... Далі, який обожнював все нетрадиційне, все «навпаки», був одружений на дивовижній жінці, яка цілком була йому під стать. Справжнє ім'я її - Олена Дмитрівна Дьяконова, хоча в історію вона ввійшла під ім'ям Гала. Гала в перекладі з французької означає «свято». Насправді так і було: для Далі Гала стала святом натхнення, головною моделлю. Вони не розлучалися 53 роки.

Шлюб Далі і Гали був досить дивним, скоріше це був творчий союз. Далі не міг жити без своєї «половини»: в побуті він був досить непрактичною, закомплексованою людиною, боявся всього: і їзди в ліфті, і укладення договорів. Гала говорила: «Вранці Сальвадор робить помилки, а у другій половині дня я їх виправляю, розриваючи легковажно підписані ним договори». Вони представляли собою вічну пару – лід і полум'я.

Гала померла 10 червня 1982 року. В газеті «Радянська культура» була надрукована стаття кореспондента Олексія Медеведенко, що передав з Мадрида наступну інформацію: « В Далі був намір виконати останню волю дружини: поховати її в Пуболь, що знаходиться в 80 кілометрах від Порт-Льїгат, у замку, в свій час подарованому Далі своєї коханої. Однак стародавній іспанський закон, виданий за часів епідемії чуми, забороняв перевозити тіло без дозволу влади.

Далі заради Гали йде на порушення закону. Оголене тіло покійної загорнули в ковдру і поклали на заднє сидіння «кадилаки». За кермо сідає водій Артуро. Їх супроводжує сестра милосердя. Домовилися, що, якщо їх зупинить поліція, вони скажуть, що Гала померла по дорозі в госпіталь ... Через годину він доставляє покійну в Пуболь. Там вже все приготовлено для поховання. Труну з прозорою кришкою з тілом Гали був похований у склепі замку 11 червня в 6:00 вечора в присутності самого Далі і нечисленних слуг ...» 

У рік смерті Гали іспанський король Хуан Карлос I підписав такий указ: «Враховуючи заслуги і обставини життя унікального художника Сальвадора Далі Доменча, твори якого є одним з найвидатніших творінь нашого часу, підтверджуючи мою високу королівську оцінку його особистості і на знак вдячності за його внесок у іспанську культуру XX століття, я дарую титул маркіза Дали де Пуболь йому і його нащадкам і звільняю його твори від оподаткування ...»

Сам же Далі через сім років знову «викинув номер», вже останній. Він заповів, щоб його поховали не поруч з Галою, його Мадонною, а в місті, де він з'явився на світ, у Фігерасі. Тіло Дали набальзамували, зодягли в білосніжну туніку і поховали в музеї-театрі Фігерас, під геодезичним куполом.