У час, коли Україна впевнено крокує до світової спільноти, кожний свідомий громадянин, патріот відчуває свою відповідальність за її майбутнє, і особливо сьогодні, коли невимовний біль пронизує серце і душу:

Цей смуток чорних брам,

Поїть гірким напоєм,

Полеглих та ледь живих

Везуть у Львів героїв.

(Григорій Васянович)

Тому, ми впевнені, що кожний українець, житель України хоче долучитися молитвою, гривнею, співчуттям, безкорисливим вчинком, допомогою тим, кому це життєво необхідно – воїнам АТО.

Студенти та викладачі Педагогічного коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка не байдужі до подій сьогодення, завжди є активними учасниками патріотичних, благодійних акцій, працюють волонтерами, відгукуються на пропозиції допомоги.

Виготовлення маскувальних сіток для українських військових, які перебувають у зоні АТО, організувала група волонтерів «Hand Made по-львівськи» для Армії руками волонтерів.

Студенти та викладачі Педагогічного коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка долучилися до громадської ініціативи. Впродовж трьох місяців згідно з графіком, який склала Галюк Т.П., завідувач лабораторії, студенти разом із керівниками академгруп плели маскувальні сітки, зокрема для воїнів 80 бригади 1 батальйону.

Методику плетіння сіток показали працівники Центру математичного моделювання Інституту прикладних проблем механіки і математики імені Я.С. Підстригача НАМ України – доктор фізико-математичних наук Ольга Романівна Грицина та завідувач відділу кадрів Світлана Вікторівна Вавринюк.

Ольга Романівна і Світлана Вікторівна – люди великої витримки, невиміряного нічим вродженого патріотизму, безкорисливі, які не рахувалися з часом, а крок за кроком вміло, по-материнськи показували і доступно пояснювали чому саме так треба плести, чому саме такі кольори треба чергувати. Велика їм дяка.

За надання волонтерської допомоги бійцям у зоні АТО громадська ініціатива «Hand Made по-львівськи» студентам та викладачам Коледжу висловила подяку.

Ми завжди будемо пам’ятати «Живих і молодих, загиблих не помарно» (Григорій Васянович) і віримо, що в Україні запанує мирний спокій, бо ми хочемо бачити в своїй Україні:

Щоб не дим – було сонце ясне,

Щоб не кров, а пшениця і жито,

Хочем жить серед людськості світу!

О, ні! Народ уже розкув широкі плечі,

А Дух його нескореним все є,

У нього є Христоси і Предтечі,

І з ними він поставить на своє!

(Григорій Васянович)

Матеріал підготувала Романа Михайлишин, методист Педагогічного коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка