08.03  – Міжнародний жіночий день.

Міжнаро́дний жіно́чий де́нь (англ. International Women's Day) — щорічне свято, що відзначається 8 березня. Започатковане як пролетарське  феміністське свято Міжнаро́дний де́нь жіно́к-робітни́ць. Починалось як соціалістичне політичне свято. Свято є змішаним у культурі багатьох країн, насамперед у Європі, особливо в країнах «радянського блоку».

Життєпис

Вперше святкувався 1909 року в США з ініціативи Соціалістичної партії Америки. Протягом XX століття відзначався в СРСР та країнахсоцтабору як державне свято.

1977 року, за радянської ініціативи, отримав статус міжнародного дня — рішенням Організації Об'єднаних Націй день називається (повна назва): Міжнаро́дний де́нь боротьби́ за права́ жіно́к і міжнаро́дний мир.

День став символом фемінізму й антисексизму. У деяких країнах, у яких відзначається день, жінки отримують подарунки та квіти. Цей жест багато феміністок, однак, знаходять недоречним, оскільки вони вважають, що день повинен привернути увагу до статевої рівності.

В деяких країнах відзначається подібно до західноєвропейських свят — Дня матері й Дня Валентина. Окремі діячі православної церкви і деяких інших релігійних спільнот світу не визнають свято 8 березня з огляду на його політичне походження.

Ідея Міжнародного жіночого дня була прийнята Кларою Цеткін (Соціал-демократична партія Німеччини) на великій жіночій зустрічі, організованій Соціалістичним Інтернаціоналом в Копенгагені 26 і 27 серпня 1910 року. Понад 100 учасниць із 17 країн вирішили щороку в березні відзначати Міжнародний жіночий день — день солідарності жінок у боротьбі за повні політичні, економічні і соціальні права[2].

У резолюції, запропонованій Кларою Цеткін, зокрема, зазначалось:

«У повній відповідності з класово-свідомими політичними профспілковими організаціями пролетаріату в кожній країні соціалістки всіх країн щорічно проводять Жіночий день, який в першу чергу слугує агітації за надання жінкам виборчого права. Ця вимога має бути висунена як складова частина всього жіночого питання в цілому і в повній відповідності з соціалістичними поглядами. Жіночому дню слід повсюдно надавати міжнародний характер, і він усюди має бути старанно підготовлений».

Точну дату Міжнародного жіночого дня на тій конференції так і не було визначено.

Перший Міжнародний жіночий день було проведено 19 березня наступного, 1911 року, — жінки претендували на право голосувати, право на працю і вимагали покласти край дискримінації на роботі. Цей день відзначався в Німеччині, Австро-Угорщині, Швейцарії та Данії в різні дні. Більше мільйона людей узяли участь у мітингах. Жінки Німеччини обрали дату 19 березня, бо саме 19 березня 1848 року король Прусії перед загрозою збройного повстання пообіцяв (але згодом не виконав обіцянки) провести реформи — включно з введенням виборчого права для жінок. Жінки вимагали, щоб надати жінкам право голосувати і займати державні посади. У 1912 році свято відзначалося тими ж чотирма країнами, що й попереднього року, і знову в різні дні.

1912 року МЖД відзначили 12 травня.

Датування. 8 березня

Імовірно, термін приурочений до однієї або декількох подій:

• Страйк американських текстильних робітників у 1857–58 роках. Жінки, які брали участь у демонстрації, боролися за рівну оплату. 8 березня 1857 року в Нью-Йорку робітниці-текстильниці виступили з вимогами рівної з чоловіками зарплати, поліпшення умов праці, 10-годинного робочого дня (марш порожніх каструль). Також є версія, що це була демонстрація повій.
• Демонстрація «соціалістичних жінок», що відбулася в Нью-Йорку 8 березня 1908 року, пов'язана з текстильними страйками у 1857–58 роках. Демонстрація відбулася частково для прав жінок на виробництві, а почасти як реакція руху суфражизму. В останню неділю лютого 1908 року тисячі жінок знову вийшли на вулиці Нью-Йорка. Жінки вимагали виборчого права, виступили проти важких умов праці та проти праці дітей. У 1909–1910 рр. у США в останні тижні лютого відбулися марші та страйки жінок, очолені Соціалістичною партією Америки.
• Російська жіноча демонстрація 8 березня 1917 р. (на думку декого, як прелюдія до російської революції). У 1917 році в Росії, в той час як два мільйони солдатів загинули під час війни, жінки вибирають останню неділю лютого вийти з претензіями "хліб і мир". Ця історична неділя припадає на 23 лютого за юліанським календарем, або 8 березня за григоріанським — на початку російської революції. Чотири дні потому цар зрікся престолу, і тимчасовий уряд надав право голосу для жінок. Таким чином, уперше в Росії, і лише в єдиному місті — Петрограді(тепер Санкт-Петербург) — вперше був відзначений жіночий день у 1913 році.

У 1913 й 1914 роках, у рамках руху за мир напередодні Першої світової війни, в Європі жінки організували в кінці лютого або на початку березня мітинги проти війни.

Лише 1914 року жіночий день відзначався 8 березня одночасно в шести країнах: Австрії, Данії, Німеччині,Нідерландах, Росії та Швейцарії.

Починаючи з 1920 року

Дата 8 березня була започаткована на ІІІ комуністичній Інтернаціональній зустрічі в 1921 році. Протягом 20-х і 30-хроків цей день був найбільш помітним як соціалістичний жіночий день.

В СРСР

Ще до створення СРСР відбувалися рухи за «захист прав жінок». Так, ще 1914 року, за ініціативою В. І. Леніна, для «захисту інтересів жіночого робочого руху» і пропаганди "робочого руху" був створений журнал «Работніца», перший номер якого вийшов 23 лютого (8 березня за новим стилем). Уже після Жовтневої революції, в 1918 і 1919 роках жінки-робітниці висували бойові гасла «Все — для Червоної Армії!», «Все — для фронту!». В 1921 році, в день 8 березня перед жінками-робітницями ставились завдання: боротись з холодом і розрухою, налагоджувати «народне господарство». Ленін писав стосовно виборів до Московської Ради в лютому 1920 року так:

«Нам потрібно, щоб жінка-робітниця добилася не лише за законом, але і в житті рівності з чоловіком-робітником».

— Ленин В.И. Полн. собр. соч., т.40, с.157

У Радянському Союзі, перед тим як свято укріпилось у громадському, а після цього і в сімейному побуті «робітників», активістам — комуністам і комсомольцям — довелося провести значну роз'яснювальну роботу. Радянські науковці у цій сфері своїми історіографічними працями були підкорені офіційній ідеології держави і, опираючись на положення офіційних державних документів, підкреслювали рівноправне становище жінок в СРСР та широкий спектр можливостей особистісного розвитку жінки, акцентували увагу на таких її ролях у суспільстві: робітниця, мати, активна громадська діячка. Таким чином, попри те що було ухвалено закони, які давали значні права, свободи та можливості жінкам у політичній, освітній, економічній, культурній та інших сферах, жінка все ж не позбавлялась ролі хранительки домашнього вогнища та матері-господині, а ще й поступово перебирала на себе традиційно чоловічі обов'язки. Офіційна декларація гендерної рівності полегшила справу експлуатації жінок: на них відтепер покладалась подвійна функція — робота і материнство.

1932 рік. Радянський плакат, присвячений святу 8 березня. Текст говорить: "8 березня — день повстання робітниць проти кухонного рабства" і "Геть гніт і вузьколобість домашнього побуту!". Спочатку в СРСР свято мало чіткий політичний характер, підкреслюючи роль Радянської держави у звільненні жінок від їхнього другокласового громадського статусу.

Підкреслюючи роль жінок у колгоспній праці, Й. Сталін зазначав, що жінка відтепер працює вже не на батька і не на чоловіка, а насамперед на себе, і саме колгоспний лад робить жінку-робітницю рівною чоловіку-робітнику.

Актуальні жіночі образи офіційна державна ідеологія творила також через літературу, зокрема періодику, як-от «Радянська жінка», «Колгоспниця», «Селянка».

У Радянському Союзі результатом "боротьби за права жінок" було те, що жінки опанували багато промислових і будівельних професій, успішно почали працювати на колгоспних полях і у тваринництві. І вже згодом жінки стануть нібито ініціаторами так званого «стаханівського руху» (Герої Соціалістичної праці Марія і Євдокія Виноградови), а Зінаїда Троїцька — перша жінка-машиніст — організує першу в історії залізничного транспорта жіночу паровозну бригаду. З 20–30 років ХХ ст. жінка стає деталлю механізму радянської держави — безликою та повністю підкореною загальній інерції суспільства.

8 березня 1922 року проходило як загальнопролетарське свято з основними лозунгами — об'єднання робочого класу навколо РКП(б) і профспілок, боротьба з голодом і жіночою безробітністю.

8 березня 1923 року проходило під закликами підвищення громадсько-політичного і культурного рівня і виробничої кваліфікації жінок-робітниць.

8 березня 1924 року проходило під лозунгом Леніна (покійного на той момент): «Розпочата Радянською владою справа може бути посунена вперед лише тоді, коли замість сотень жінок по всій Росії в ній візьмуть участь мільйони і мільйони жінок». В ці дні лави РКП(б) поповнились більш ніж на 4 тисячі робітниць.

Вже у другій половині 20-х років починають простежуватися деякі зміни в поданні жіночності на сторінках радянських жіночих журналів; з актуалізацією завдання збільшення народжуваності образ жінки практично не розділяється з материнством, на неї покладається повна відповідальність за дітей і сімейне вогнище. У пресі друкуються статті та поради для жінок щодо ведення господарства (прибирання дому, приготування їжі, пошиття одягу, прання) та догляду за дітьми, що свідчить про часткове повернення до старих патріарших цінностей і означує збільшене навантаження на жінку — робітницю, матір та господиню.

У 1927 році жінки-робітниці зустрічали цей день як своє свято, виконували прибирання в будинку, готували святкові обіди, одягались у найкраще вбрання. Сімейні риси у святкуванні 8 Березня продовжували розвиватись і в наступні роки. Крім зборів, мітингів, демонстрацій, на підприємствах влаштовувались сімейні вечори з іграми, піснями, танцями, частуванням.

Таким чином, нова традиція, яка не мала аналогів раніше, ввійшла в побут робочих мас.

Особливо важкою була робота з мусульманським Сходом. У 20-х роках для мусульманського світу стояло питання про зняття жінками покривала, яке закривало обличчя і яке шаріат (мусульманське право) підняв до закону, до принципу життя. (покривало мало різні форми, способи закривання обличчя жінками в різних народів Сходу теж відрізнялись, тому покривала називались по-різному: чадра, яшмак, паранджа, чадур, рубана, ферідже та ін.). Тобто, боротьба проти чадри і паранджі була нерозривно пов'язана з боротьбою за соціальну рівність і права людини. При боротьбі з патріархально-байськими звичаями в 1924 році Туркестанським ЦИКом був затверджений до 8 Березня декрет про відміну калиму; крім того, було встановлено шлюбний вік для дівчат — 16 років (за шаріатом шлюбний вік — 9 років).

Станом на 1937 рік у Радянському Союзі на підприємствах і в організаціях уже працювали більш ніж 9 мільйонів жінок, що становило 35% загальної кількості робітників і службовців.

Після Другої світової війни

Після Другої світової війни послідовники поводились тихо, оскільки день не відзначався, і лише в 1974 році відновлюється рух жінок і традиція жіночого руху. 1975 року день був визнаний ООН як Міжнародний жіночий день з нагоди Міжнародного року жінки. На Заході Міжнародний жіночий день був уперше відзначений у популярному заході після 1977 року, коли Генеральна Асамблея ООН запропонувала державам-членам оголосити 8 березня як День Організації Об'єднаних Націй для прав жінок і миру в усьому світі.

З 1966 року, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року, Міжнародний жіночий день став неробочим днем.

В СРСР свято втратило своє політичне забарвлення і перетворилося на одне з небагатьох неполітичних свят.

Аналоги свята в історії

Разом з тим історія свідчить, що традиція вшановувати жіноцтво існувала на протязі всієї історії глобального суспільства, але в різі часи і в різних країнах світу вона набувала різних форм.

Аналоги свята у дохристиянські часи

Свято весни, воскресіння і появи нового життя люди святкували з найдавніших часів. Це свято мало багато важливих суспільних функцій, зокрема слугувало початком відліку нового року, важливою віхою у сільськогосподарському календарі тощо. В цей день у багатьох народів світу традиційно важлива роль відводилась жіноцтву, підкреслювалась суспільна роль жіноцтва як дружин, матерів, подруг, коханих тощо.

Слов’яни дуже поважали жінок і щонайменше два дні щотижня (а не раз на рік!) були “жіночими”. Наші предки в літні місяці святкували своєрідний “жіночий” тиждень, який завершувався святом “брикси” – у цей день жінкам було можна “брикатися”, тобто забагати навіть неймовірні захцянки, які їхні ладо мали виконувати. Проводилися ігри, в часі якихчоловік мав носити жінку на спині чи карку, і яка пара найдовше витримає, то визнавалася найкращою в громаді.

Аналоги свята у християнському світі

З народженням Христа і поширенням християнства у житті глобального суспіьства відбулися значні зміни, зокрема у святкуванні свят і календарі. З'явилося багато нових свят, які перебрали на себе суспільні функції колишніх язичницьких свят, зокрема стали віхами у нових сільськогосподарських календарях в різних регіонах світу. Більшість функцій стародавнього свята весни, воскресіння, появи нового життя і нового року перебрали на себе такі християнські свята як Різдво, свято Божого втілення і Великдень, свято Божого воскресіння. Разом з тим, вищезазначені свята, в силу тих смислів, які в них вкладалися, не підходили у якості святкування дня жіноцтва. Тому у християнських суспільствах світу вшанування жіноцтва відбувалося в інші дні, які були пов'язані з жінками, що прославилися своїм праведним життям і могли служити прикладом для наслідування у якості дружини, матері, громадянки суспільства чи віруючої. В різні часи ці свята могли відзначатися в різні дні, але в результаті в християнстві протягом року існувало багато свят, присвячених жінкам і їх ролі у сімейному і суспільному житті.

Аналоги свята у мусульманському світі

У мусульманському світі до останнього часу прийнято було переважно наголошувати на ролі чоловіка у суспільному житті. Неофіційно роль жінок була так само важливою як і у суспільствах інших країн світу, просто про це не прийнято було багато говорити вголос. Так само як і в інших суспільствах, де велике значення відігравала релігія, в ісламі існують приклади жінок, які є зразком до наслідування. Чи не найбільше значення серед них традиційно прийнято надавати Айші, вірній дружині Мухаммада. Дні їй присвячені в сучасному мусульманському світі прийнято розглядати як аналоги міжнародного дня жіноцтва.

Аналоги свята у юдаїзмі

В юдаїзмі роль жіноцтва прийнято підкреслювати під час святкування свята Пурім, яке традиційно вважається жіночим святом у іудаїзмі. В цей день підкреслюється роль жінок у житті суспільства і єврейського народу. Свято Пурім було встановлено в пам'ять про спасіння перських євреїв від знищення Аманом (Гаманом), улюбленцем персидського царя Ахашвероша (Ксеркса, в V в. до н. е.) жінкою Естер (Есфір), яке святкують на початку березня (кінці лютого), а час від часу Пурім випадає саме на 8 березня.

Єврейка Естер за посередництвом єврея Мордехая увійшла в гарем царя, стала його улюбленою наложницею, потім дружиною. Довідавшись про задуми Амана, посприяла єврейському повстанню, під час якого протягом однієї ночі було вбито коло 75 000 осіб не єврейського походження по всьому царству.

«І били юдеї всіх своїх ворогів, побиваючи мечем, і забиваючи та вигублюючи їх, і робили з своїми ворогами за своєю волею»

«І позабивали вони між своїми ненависниками сімдесят і п'ять тисяч»

 — за «Книгою Естер»