До 120-ти річчя від дня народження Мирослава Ірчана (1897), українського поета, прозаїка, драматурга у приміщенні Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки представлено книжкову виставку:  «Поет, прозаїк та критик-літературознавець» (експонується з 04 липня до 24 липня в приміщенні абонементу).

Довідка

Миросла́в Ірча́н (справжнє ім'я Андрі́й Дми́трович Баб'ю́к) — український поет, прозаїк, публіцист, драматург, перекладач, літературознавець, журналіст, історик, видавець.

Народився Андрій Баб'юк 14 липня 1896 року в селі П'ядиках, Коломийського повіту.

В 1921 - 1922 роках був лектором у військовій школі та співробітничав у журналі "Галицький комуніст".

В 1922 - 1923 роках жив і вчився у Празі. В 1923 році виїхав до Канади на запрошення робітничої організації і перебував у Вінніпезі до 1929 року, працюючи в робітничих часописах і журналах. В 1929 році виїхав до УРСР.

Довкола Ірчана громадилися західньо-українські літератори: Гжицький, Бедрик, Загул, Гадзинський, Гаско та наймолодші - Дмитерко, Турчинська, Сопілка.

Вже в Канаді оформився як комуністичний письменник. Був готовий будувати для українського народу й нашої літератури комунізм. Був у 1924 - 1925 роках головою заокеанської філії "Гарту".

Перше його оповідання "Зустріч" було надруковане в газеті "Свобода". Через 4 роки у Львові вийшла перша збірка його новель під заголовком "Сміх Нірвани". Брав активну участь у громадському й літературному житті країни. Написав 5 п'єс, повісті та велику кількість оповідань.

9 жовтня 1937 року «трійка» УНКВС Ленінградської області засудила Ірчана до найвищої кари в сфабрикованій справі на 134 «українських буржуазних націоналістів», які нібито створили на Соловках контрреволюційну організацію «Всеукраїнський центральний блок» і підлягали розстрілу (справа № 103010-37 р.). Вирок виконано 3 листопада 1937 року.

Твори Ірчана було заборонено видавати, а вже видрукувані вилучено з бібліотек.

Мирослава Ірчана реабілітовано посмертно 3 квітня 1956 року.