У вересні 2017року Львівському обласному Будинку вчителя відбулися освітянські діалоги на тему: «Робота з дітьми індиго».

         Діалоги вела педагог ЛОІППО Максимів О.М.

         Однією з причин кризи сучасної освіти є поява у нашому житті дітей, поведінка яких докорінним чином відрізняється від стандартизованої, прийнятої в педагогіці типової поведінки дитини – дошкільника. Проблема  взаємостосунків дитини і таких соціальних інституцій, як дошкільний навчальний заклад є настільки важливою, що вирішення її може стати нарізним каменем.

         В педагогічному обігу нещодавно з`явився новий термін «діти-індиго». Ряд учених в галузі психології, педагогіки, філософії та мистецтва серйозно розглядають проблему взаємодій з дітьми-індиго на різних рівнях: побутового спілкування, навчання, розвитку мистецьких здібностей тощо.

         Отже сучасні нестандартні діти, або діти-індиго -  це діти, яких перш за все характеризують такі риси:

-гіперактивність;

-високий рівень інтелекту, нестандартність мислення;

-розвинена інтуіція, горстро відчувають фальш;

-впевненість у собі, віра і власні можливості;

-почуття власної гідності;

-високий рівень самооцінки;

-самостійність;

-емоційна неврівноваженість;

-неприйняття авторитету дорослих, якщо він не підкріплений практичними діями і уважливим ставленням дорослого до дитини;

-здобувають знання емпіричним шляхом, погано реагують на пасивне навчання, зубріння матеріалу.

         Про особливості сучасних дошкільнят обговорювали їхні педагоги. Основна трудність, яку вони відчувають, це надзвичайна складність в організацій індивідуально-диференційованого, особистісно-орієнтовано навчання і виховання в умовах роботи з великим колективом дітей. Кожна дитина потребує концентрацій усіх зусиль педагога і за умови коли їх у групі 25-30 осіб, здійснювати якісне навчання дуже важко. Сучасні діти потребують самостійності, як умови розвитку і свободи вибору, як його джерела. Навчальна взаємодія з ними може відбуватись лише на засадах ділового партнерства, взаємодовіри і поваги. А серед методів навчання перевагу слід віддавати практичним: грі, спільній діяльності з дорослими чи однолітками, моделюванню, експериментуванню, вправлянню тощо.

         Отже, насамперед, дитині необхідно надати можливості якомога частіше діяти самостійно. Здійснюючи опосередкований вплив на мотиваційну та вольову сферу дошкільника, вихователь здатен сформувати у нього основи цілісної системи знань про оточуючий світ.

         Пам`ятаючи про те, що саме ці діти творитимуть майбутнє людства, очевидно слід подбати про можливості якомога більшої гуманізацій їх взаємин з оточуючим світом, формування довіри до нього на основі почуття захищеності. Багато в чому сучасні діти мудріші за нас. Вони мають свою місію в цьому світі і ми повинні надати їм всі можливості для самореалізацій.