До 100 річчя від дня народження Любові Василівни Забашти (3 лютого, 1918), української поетеси у приміщенні Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки представлено книжково-журнальну виставку: «Творчий доробок Любові Забашти» (експонується з 25 січня до 16 лютого в приміщенні абонементу).

Довідка

Забашта Любов Василівна народилася 3 лютого 1918 року в Прилуках у родині службовця.

3 10 років, навчаючись у середній школі №4, почала писати вірші. На один із перших віршів Л.Забашти, надрукований у газеті "Правда Прилуччини", український композитор П.Майборода написав романс "О юність, юність".

Поетеса була щедро наділена одним із найбільших людських талантів — здатністю щиро й беззастережно любити — ближніх, живий світ довкола і життя загалом. Відтак, її вірші напоєні непідробною чулістю та сердечністю чуття, воістину шевченківською прозорістю емоції та образу.

Перша збірка поезій "Нові береги" вийшла у 1950 році. З того ж року Любов Забашта – член Спілки письменників. Книжки письменниці вирізняються розмаїттям тем, художніх засобів, жанрів - вірші, поеми, балади, повісті, романи, драматичні й дитячі твори. Серед них – поетичні збірки: "Нові береги", "Пісня й хліб", "Берег надій", "Гніздо голубки", "Сівачі", книжки для дітей: "Паляниця білолиця", "Коли я виросту", "Дощик", "Веселка", п'єси: "Весілля в Тернах", "Троянди на камені", драматичні поеми: "Квіт папороті", "Там, за рікою молодість", "Крилаті мої кораблі"...

На слова Л.Забашти композиторами створено понад 50 пісень. Останні роки Любов Забашта присвятила увічненню пам'яті свого чоловіка, відомого поета-пісняра Андрія Малишка. Багато віршів написала поетеса для рідних Прилук. Декілька поетичних збірок подарувала краєзнавчому музею.

Померла Любов Василівна 21 липня 1990 року. Похована на Байковому кладовищі біля могили А.Малишка.

Творчий і життєвий шлях письменниці свідчать, що вона щиро й пристрасно любила Україну, була справжньою патріоткою свого народу.