Виховання в учнів відчуття внутрішньої свободи та поваги до держави, любові до Батьківщини, національної свідомості, гідності, усвідомлення приналежності до рідної землі, українського народу, гармонійне виявлення патріотичних почуттів – це обов’язок педагогів та учнів опорного закладу «Рудківська СЗШ І-ІІІ ст. ім.. В. Жеребного»  Самбірського району Львівської області перед пам'яттю Небесної сотні.

         20 лютого школа вшановувала Героїв України, Героїв Небесної сотні Володимира Жеребного та Володимира Топія.

          Не одне молоде покоління буде рівнятися на нашого довічного учня, захисника «Львівської брами» Володимира Жеребного. Юнак любив рідну землю, її історію та мову, любив життя і понад усе цінував правду й людську свободу. Усі, хто був знайомий з Володею, згадують про нього, як про світлу, добру й розумну молоду людину, у якої могло бути щасливе майбутнє. Володя вважав, що відстояти майбутнє України - його обов'язок. Цей вірш невідомого автора є одним з останніх дописів Володимира Жеребного на сторінці у соцмережі 8 січня 2014 року: Немає "москалів" між нас, нема "бандерів," Є Люди! Є Вкраїна! Ти і Я! І купка є "міжгірських" людожерів, То не вони... А ми - одна Сім'я!        Володимир Топій, голова родини, людина з великим життєвим досвідом, незважаючи на поважний вік, ні на хвилину не сумнівався в тому, чи потрібно йому їхати у Київ. А навпаки, неабияк журився тим, що люди безтурботно сидять удома і не їдуть до столиці, де вирішується доля України, йде боротьба за гідне майбутнє нації. Сам жив Майданом і відчував себе дуже потрібним там, де творилася новітня історія Української держави.

         Під час Революції гідності В.Топій був комірником у Будинку профспілок: приймав, видавав та охороняв ті пожертви, які на потреби Майдану передавали небайдужі українці з усіх куточків держави. Підтримувати рух народного спротиву наш краянин вирушив 24 грудня. З 18-го на 19 лютого рятував від вогню Дім профспілок. Віддав своє життя, рятуючи життя інших. Цікаві матеріали про Героїв, світлини з Майдану, із сімейного архіву, знаходяться у шкільному музеї Новітніх героїв. Вони - неоціненні, ніби наділені магнетизмом: захоплюють, притягують, руйнують межі між землею і небом, допомагають сьогодні нашим бійцям вірити у перемогу, адже вони йшли за кращу долю України без зброї, боролися і старі, і молоді за воскреслу Україну для нас. Герої Небесної сотні - це приклад краси вічного життя. Їх просто не можна не любити. Вони пробуджують відчуття особистої відповідальності і любов до рідної землі. І це просто дивовижно. Ми ніколи, мабуть, і не дізнаємося, скільки ще людей віднайдуть себе через їхні світлі очі і відважні вчинки.

         Безстрашним сотням - вічная хвала! І наш уклін доземний кожному ГЕРОЮ!!!