Одним з питань порядку денного виїзного засідання колегії управління фізичної культури та спорту Львівської облдержадміністрації, яке у листопаді відбулося на Самбірщині, був розгляд оптимізації мережі дитячо-юнацьких спортивних шкіл Львівської області.

Активним і зацікавленим учасником дискусії, що розгорнулася, був директор Львівського училища фізичної культури, заслужений працівник фізичної культури і спорту України Степан Родак. Ми попросили Степана Михайловича поділитися враженнями від обговорення.

- Степане Михайловичу, що Вас так стурбувало?

- В нас на Львівщині склалася цілісна система т.зв. резервного спорту, яка незважаючи на ненайпотужніший фінансовий ресурс, дозволяє нам ефективно готувати спортсменів високої кваліфікації – членів національних збірних і бути успішними на міжнародній арені. Маю на увазі, в першу чергу, наші досягнення в пріорітетних для Львівщини видах спорту: кульовій стрільбі, стрільбі з лука, жіночій і вільній боротьбі, веслуванні, велоспорті, санному спорті, фехтуванні. Є цікаві напрацювання в таких ігрових видах спорту, як водне поло, гандбол, футбол. Все це стало можливим завдяки відлагодженій співпраці таких спортивних структур: ДЮСШ – училище фізичної культури – школа вищої спортивної майстерності – університет фізичної культури – професійні команди з ігрових видів спорту. Талановиті спортсмени почергово проходили всі ці ступені і потрапляли до національних збірних команд.

І ось тепер з цього ланцюга почали випадати окремі ланки, маю на увазі, в першу чергу, ДЮСШ. Так, наприклад, в училища склалася тісна співпраця з СДЮШОР «Веслярик». Школа мала багаторічні традиції, свою веслувальну базу, якою користувалося і училище. Завдяки такій взаємодії нам вдалося дуже високо підняти рівень львівського веслування. У нас виросли переможці і призери найпрестижніших міжнародних змагань Тарас Міщук, Анастасія Горлова, Віталій Вергелес, росте ціла когорта молодих здібних веслувальників: Дмитро Озимок, Тарас Мазовський, Сергій Нагорний, Ілона Кушнірук, Іванна Андрухів, Валерія Терета та інші. А тепер є небезпека, що все це рушиться, адже школу об’єднали ще з двома. Така сама історія з ДЮСШ «Іскра». Завдяки співпраці з «Іскрою» суттєво виріс рівень львівського велотрекового спорту. З СДЮШОР «Беркут» ми успішно розвивали санний спорт – єдиний з зимових, який нам вдалося зберегти на належному рівні.

Подібне маємо з СДЮШОР «Електрон» зі стрільби з лука. На щастя, Львівська міськрада зберегла «Електрон» самостійною одиницею.

- Але ж у аналітичній довідці вказано, що пріорітетом у реформах є збереження тренерсько-викладацького складу та учнівського контингенту, а об’єднання відбувається за рахунок скорочення адміністративного і обслуговуючого персоналу.

- Так і це, звичайно, добре. Тому що в деяких випадках ситуація справді доходила до абсурду. Моя стурбованість полягає в тому, що до керівництва новими утвореннями приходять нові люди, не завжди з достатнім досвідом і знанням нашої специфіки. Тому в своєму виступі я і наголошував на тому, що систему резервного спорту на Львівщині треба зберегти і зараз мій заступник Оксана Вацеба інтенсивно зустрічається з директорами новоутворених ДЮСШ, щоб зберегти налагоджені зв’язки.

Ще одна важлива деталь, 76,7% загального обсягу фінансування ДЮСШ складає заробітна плата. На навчально-спортивну роботу виділяється 7,3%. Але спорт без участі у змаганнях тратить свою сутність. У великих ДЮСШ, де буде працювати 30 і більше тренерів, ця проблема, враховуючи економічний стан в країні, ще загостриться. Багато ДЮСШ не мають своєї спортивної бази, отже частину коштів буде відтягувати оренда. Робота частини ДЮСШ розпорошиться, тому що працювати прийдеться в різних кутках Львова. Я, наприклад, важко уявляю, як новоутвореною ДЮСШ «Веслярик» з її 11 видами спорту і 40 тренерами-викладачами можна буде управляти з Наварії.

Прес-служба ЛУФК.