14 квітня у Комунікативному центрі Уряду відбулося обговорення реформи системи державного фінансування вищої освіти.

У спілкуванні взяли участь: директор департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки України Олег Шаров, головний експерт групи «Освіта» Реанімаційного пакету реформ Володимир Бахрушин, експерт Альянсу Програми сприяння зовнішньому тестуванню в Україні Володимир Ковтунець, експерт Громадянської платформи «Нова країна» Ольга Зайченко. До дискусії також долучилися представники інститутів громадянського суспільства, вищих навчальних закладів Дніпропетровська, Львова, Полтави, Харкова, Одеси та Чернігова.

За словами Олега Шарова, питання реформи системи державного фінансування вищої освіти обумовлено потребою суспільства у прозорості розподілу бюджетних коштів на вищу освіту, ефективністю їх використання, припинення практики ручного розподілу. З іншого боку, вищі навчальні заклади прагнуть свободи самостійно розпоряджатися коштами та мати прогнозованість у фінансуванні. «Реформа спрямована відповісти на суспільний запит, сформувати освітню політику через нову модель фінансування і наблизити систему фінансування до кращих європейських практик вищої освіти», – підкреслив директор департаменту вищої освіти МОН України.

Як пояснив Олег Шаров, нова модель фінансування поділяється на 4 джерела: базове (блочне) фінансування вищої освіти, соціальний фонд, фонд розвитку, фонд державної цільової підтримки. Базове – це основне фінансування вищих навчальних закладів, що надається на здійснення освітньої й основної поточної і наукової діяльності ВНЗ. Розрахунок блочного фінансування буде здійснюватися за формулою, що вже розроблена і знаходиться на експертному обговоренні. Ця формула узагальнює досвід країн Вишеградської четвірки, зокрема Польщі та Словаччини.

На початкових етапах реформи вищим навчальним закладам буде надаватися до 80 % гарантованого фінансування від попереднього навчального року і 20 % за результатами їх роботи. У майбутньому це дасть можливість вищим навчальним закладам поступово відмовитися від єдиної тарифної сітки і централізованого встановлення заробітних плат викладачам. За державою залишатиметься загальне визначення кількості місць за кожною окремою спеціальністю у межах країни, але у майбутньому ці місця повинні розподілятися в ті навчальні заклади, які обрали студенти з вищими балами ЗНО.

Соціальний фонд передбачає фінансування стипендій, витрати на утримання гуртожитків, цільові пільгові, державні кредити на проживання та соціальні побутові потреби тим категоріям студентів, які цього потребують, а також надання соціальних пільг і державних гарантій для здобувачів вищої освіти.

Окрім того, реформою системи державного фінансування вищої освіти передбачено фінансування приватних закладів відповідно до кількості зарахованих здобувачів вищої освіти, які отримали право навчатися за бюджетні кошти.

«В наслідок цієї реформи повноваження встановлювати педагогічне навантаження і співвідношення між студентами і викладачами буде передано до вищих навчальних закладів. І це стане реальним підґрунтям фінансової автономії університетів», – підкреслив Олег Шаров.

У свою чергу, Володимир Ковтунець зауважив, що сьогодні необхідний інший підхід до державного фінансування вищої освіти, адже досі державою фінансуються заклади освіти, а не здобуття особою освіти. Необхідно чітко визначити термін освітньої послуги. Потрібно чітко розрахувати мінімальну вартість освітньої послуги за кожною спеціальністю і за нею визначитися з кількістю студентів в межах наявних бюджетних коштів.

За його словами, якщо набуде чинності законопроект «Про освіту», то заклади освіти матимуть право стати неприбутковими організаціями. У такому випадку вони отримають пільги бюджетних організацій та матимуть фінансову автономію. Вищі навчальні заклади, на думку Володимира Ковтунця, мають бути звільнені від сплати ПДВ на наукові дослідження.

Експерт також підкреслив, що має бути чітке розмежування між соціальними видатками і видатками на освіту.

Головний експерт групи «Освіта» Реанімаційного пакету реформ Володимир Бахрушин звернув увагу на встановлення відповідності між витратами, які держава може виділяти на освіту, і вимогами до вищих навчальних закладів, зокрема стандартів освіти і ліцензійних умов.

Детальніше з перебігом дискусії можна ознайомитися на YouTube.