З нагоди Дня мирянина та Року Божого милосердя колектив викладачів Львівського кооперативного коледжу економіки і права здійснив прощу до святих місць Львівщини. Організатором прощі виступила директор коледжу Наталія Павлівна Зубко за підтримки Михайла Михайловича Ванівського (Львівська облспоживспілка) та об’єднаного профкому коледжу. Супроводжував паломників під час прощі духовний наставник коледжу о-др. Ігор Дмитерко з храму Св. Анни м. Львова.

Спочатку здійснили свою духовну мандрівку до храму у селищі Глиняни Золочівського району, де є чудотворне розп’яття Ісуса Христа, що самоозолотилося, а стародавні фрески на стінах храму самооновлюються і проявляються чіткими фарбами.

Сюди прочани прибули зі своїми сокровенними проханнями та молитвами. У церкві відчувається особлива енергетика, одухотвореність та намоленість. Святу Літургію і молебень до Ісуса Христа відправив отець Ігор. Паломники мали нагоду приступити до Сповіді та прийняти Євхаристію.

Під час своєї проповіді отець наголосив, що 2016 рік Папа Франциск офіційно оголосив Ювілейним на честь Божого милосердя. У цей час потрібно було відновити безкорисливі добрі стосунки з Богом, ближніми і всім створінням. Заохочують, між іншим, дарувати борги, допомагати убогим, відновлювати стосунки між людьми і звільнювати в’язнів. Це буде рік, під час якого слід зростати в переконаності у милосерді. Пропонується жити милосердно, не судити і не засуджувати, але прощати і дарувати любов та пробачення без міри.

Після спільної молитви отець храму селища Глиняни провів екскурсію територією храму та розповів історію проте, що на Святвечір 1936 року в церкві надприродним способом самовідновився запрестольний образ Розп’яття Ісуса Христа, за переказами, подарований Богданом Хмельницьким, який часто бував у Глинянах. Кажуть, що на подвір’ї храму сам Богдан Хмельницький посадив два старезні ясени, а гетьман Іван Мазепа приходив помолитися за щасливу долю українського народу. З уст настоятеля храму прочани дізнались про численні чуда зцілень, які люди отримували і продовжують отримувати перед цим образом.

Опісля прочани відвідали ще одну святиню – Святоֺ-Успенську Унівську Лавру Студійського уставу – одну із найдавніших монастирських комплексів України, центральну обитель Галицької єпархії впродовж ХІV-ХVІІІ ст., осередок чернечого життя монахів Студійського уставу. Розташована Лавра в селі Унів Перемишлянського району.

Свято-Успенська Унівська Лавра – один із чотирьох в Україні і єдиний в УГКЦ монастир, що має статус лаври, найбільшого, найзначущішого монастиря. Це святиня з тривалою і давньою історією, що багато в чому відображає історію самої Української Церкви, з її періодами руйнувань та переслідувань, розквіту й відродження. Однак уже з часу першої згадки про цю монашу обитель, що припадає на ХІV ст., її називають духовною твердинею, оплотом Церкви. Кам’яні монастирські споруди, що їх ми можемо побачити сьогодні, були збудовані після останнього зруйнування святині татарами в ХVІ ст. Її відбудова пов’язана з іменем галицького шляхтича Олександра Ванька Лагодовського. За давньою легендою, недужий на важку хворобу ніг шляхтич побачив у сні Божу Матір, яка сповіщала йому, що він зцілиться, обмивши ноги в чудодійному джерелі. У пошуках джерела чоловік натрапив на згарище монастиря, розташованого неподалік від нього. Кинувшись до попелища, він із подивом побачив дивне сяйво, яке випромінював образ Божої Матері з Дитятком Ісусом, що явився над згарищем. Зцілений водою з джерела та молитвою перед явленою йому іконою, на знак вдячності Пресвятій Богородиці Лагодовський збудував тут новий монастир, який зберігся до наших днів. У пам’ять про відбудовника князя Лагодовського, що був похований на території обителі, в Унівській Лаврі зберігається сьогодні копія надгробку з його могили.

Душею і серцем святині є чудотворний образ Унівської Божої Матері. І сьогодні вірні стають свідками «чудодіяння» образу – за молитвами перед цією іконою Пресвятої Богородиці Господь посилає зцілення багатьом недужим.

Прочани приклонилися перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці та копією Туринської плащаниці

Перебування у Святоֺ-Успенській Унівській Лаврі завершилось спільною подячною молитвою та молитвами на оздоровлення, які відслужив отець Ігор та окропив присутніх свяченою водою. Усе це надзвичайно вразило прочан, у храмі панувала благодать, у кожного в очах бриніла сльоза радості від побаченого і почутого.

Викладачі коледжу склали в молитвах щирі слова подяки Господеві за численні ласки, які ми отримуємо, за колектив, за добрих студентів, за свої сім’ї та родини.

Отець Ігор розповів, що кожного року 26 червня Українська Грекоֺ-Католицька Церква відзначає День мирянина. Цікаво, що офіційно святкувати День мирянина почали лише в 2016 році, у день пам’яті Володимира Прийми, першого українського мирянина, проголошеного церквою блаженним за своє праведне життя і мученицьку смерть.

У 2001 році Папа Іван Павло ІІ під час свого візиту в Україну о. Миколу Конрада і дяка Володимира Прийму проголосив блаженними мучениками Христової Церкви.

Синод єпископів УГКЦ, який відбувався у Вінніпезі (Канада) у вересні 2012 року, проголосив блаженного Володимира Прийму покровителем мирян. 26 червня 2013 року його офіційно проголошено покровителем мирянֺ-греко-католиків. Поряд зі священиками, монахами та іншими богопосвяченими особами, миряни становлять потужну силу церкви, які спільно здатні в молитві змінювати світ. Миряни – це ті вірні Богові християни, які живуть у «світі». Вони є батьками, матерями родин, працюють, мають різні покликання, але є вірні Богові на місцях свого служіння. Мирянин – це особа, яка сповідує свою віру серед інших людей у світі: людей, можливо, інших церков, інших національностей, інших поглядів. Мирянин особистим життям показує світові обличчя Христової Церкви. Отець Ігор зазначив: «Ще молимось за всіх мирян, щоб, маючи приклад святих, і самі щиро прагнули святості й неустанно вправлялися в благочесті, ділах милосердя та молитві, Господи, вислухай і милостиво помилуй».

Також прочани мали зустріч з монахами, які живуть при монастирі. Вони розповіли про своє життя, про усі історичні події, що пережив монастир, та ознайомили прочан із історією Лаври.

Від монастиря прочани піднятися до особливих святих місць – на пагорби Чернеча гора та Короната. На першому розташований монаший цвинтар – місце, наділене особливою благодаттю через тривалу молитву, яка не стихала тут від віків, а також через поховання ченців, які своїм життям втілили ідеали святості. Сьогодні з особливою побожністю паломники відвідують тут могилу сповідника віри, великого українського святця – отця-єромонаха Порфирія (Павла) Чучмаֺна. На Чернечій горі поховані рідні брати – владика Юліан та отець Василій Вороновський.

На горі під назвою Короната в лихоліття радянського переслідування і підпілля УГКЦ, коли обитель припинила існування, у збереженій старовинній каплиці християни здійснювали таємні богослужіння – вінчання, хрещення, сповідь. Назва Короната, за переказами, пов’язана з урочистістю коронації ікони Унівської Божої Матері, яка відбувалася, імовірно, саме на цьому місці. Під престолом каплиці заповів поховати своє серце митрополит Михайло Левицький. На жаль, згодом каплицю все ж таки зруйнували, однак тут збереглося кілька старих чернечих могил. В Унівській Лаврі паломники можуть торкнутися також історії української Церкви. Адже тут зберігається і виставлена для огляду ціла колекція старовинних деревֺ’яних розп’ять, антимінсів, унікальних стародруків. Тут можна побачити особисті речі блаженного Климентія та Андрея Шептицьких.

Усі миряни мали змогу придбати для себе іконки, а також освячену воду водою, що витікає потічком з-під самісінького престолу Святоֺ-Успенської Унівської церкви, що має цілющу лікувальну силу. Монастир сам є чудотворним джерелом спокою і умиротворення.

Миряни духовно оздоровились та вражені від побаченого, насолодились красою літа, природи рідного краю та мирним небом. Додому поверталися з великим духовним піднесенням, окрилені Божою благодаттю, адже Чудотворні Святині зцілюють душі і повертають здоров’я, дарують мир і спокій. А в серцях залишились вогники добра, ласки, милосердя, всепрощення та душевної гармоֺнії.

Матеріал підготував Михайло Голубка, прес-секретар з роботи зі ЗМІ та зв᾽язків із громадськістю ЛККЕіП