По справедливості, а не по домовленості  

У цю вступну кампанію в Україні запроваджено нову модель розподілу місць державного замовлення між університетами. Тепер абітурієнти власними заявами "голосують" за збільшення фінансування того чи іншого вишу.

Цього року до українських вишів вступали понад 580 тис абітурієнтів. Скориставшись своїм правом подавати до 15 заяв на вступ, в загальному підсумку вони подали 2 мільйони 11 тисяч 62 заяви. Це майже на 200 тисяч більше, ніж минулого року, попри загальне зменшення кількості випускників шкіл.

Система електронної подачі заяв на вступ функціонує вже не перший рік, але 2016-го вона стала обов'язковою для всіх, хто вступає на бакалаврат. Виняток склали лише абітурієнти, які мали певні пільги при вступі, і приймальні комісії мусили перевірити документи, що дають право на такі пільги. Паперові заяви також подавали ті, хто мав намір вступати в магістратуру чи на програми підготовки молодшого спеціаліста.

Загалом за допомогою електронної системи було подано 1 167 036 заяв на бакалаврські програми. Це становить 86,8% відсотків від загальної кількості вступників, що брали участь у конкурсі на цей рівень.

На превеликий жаль, у перші дні подачі заяв абітурієнти стикалися з певними проблемами. Система не завжди працювала, і це, безперечно, створювало напругу для вступників та приймальних комісій. Однак, за кілька днів ситуація нормалізувалася. Незважаючи на перші труднощі, варто зауважити: новий механізм подачі документів має багато переваг. Це прощання із радянським спадком паперових заяв та годинних черг під приймальними комісіями. Це нівелювання логістичних ризиків (як-то відсутність квитків чи коштів, аби добратися до вишу в іншому місті), економія часу вступників.

Ключовою ж зміною вступної кампанії—2016 стала нова модель розподілу державного замовлення у ВНЗ. Цьогоріч вперше випробовується механізм, закладений у Законі "Про вищу освіту" . Його головний принцип — відмова від ручного розподілу бюджетних місць на користь прозорої системи. Тепер МОН не відіграє, ризикуючи втрапити в корупційну пастку, ключової ролі у встановленні кількості бюджетних місць, які отримає той чи інший навчальний заклад. Натомість це визначають самі абітурієнти, а саме — ті з них, хто продемонстрував найвищі результати на ЗНО. Саме вони можуть "привести" додаткові бюджетні місця на ту чи іншу спеціальність, подавши на неї документи. А значить — і додаткові бюджетні кошти на підготовку фахівців.

Однак це не означає, що всі місця державного замовлення підуть за найсильнішими абітурієнтами на найпопулярніші спеціальності. Держава залишає за собою право визначення загального обсягу місць для кожної спеціальності, які фінансуватимуться за кошти бюджету.

Те, що розподіл місць між університетами не залежатиме напряму від МОН, має подвійний результат. По-перше, це нівелює суб'єктивну складову. Адже під час вступної кампанії Міністерство отримує тисячі дзвінків, листів, звернень від університетів, депутатів, "впливових людей" з наполегливими вимогами збільшити державне замовлення для певних університетів на певні спеціальності. Рішення про відмову від ручного розподілу держзамовлення допомогло уникнути подібного тиску.

По-друге, закладена в законі "Про вищу освіту" модель державного замовлення покликана стимулювати конкуренцію між вишами та сприяти наданню місць найсильнішим вступникам за кожною спеціальністю. А це особливо важливо, зважаючи на загальне скорочення кількості вступників та коригування загальних обсягів державного замовлення відповідно до демографічних тенденцій.

У 2004 році школу закінчило 526 тисяч дітей, а у 2016 році — лише 200 тисяч. Зважаючи на такі демографічні тенденції, варто чесно визнати, що університети не можуть щороку не те що збільшувати кількість державного замовлення, а навіть зберігати його на рівні минулого року. Адже на сьогодні ми і так вийшли на критичну позначку: до вишів потрапляє до 80% випускників школи. Звісно, це не лише ті, хто навчається за рахунок бюджету, а й контрактники, "вага" яких у деяких спеціальностях є дуже високою. Так, за спеціальністю "право" на контракті навчаються майже 80% студентів.

Різке зменшення кількості випускників шкіл є головною причиною скорочення кількості студентів, отже конкуренція за вступників між університетами щороку зростає. Побоювання, що дедалі більше випускників "проголосує ногами", тобто поїде навчатися за кордон, є дещо перебільшеними. Статистика отримання апостилю на шкільних атестатах (процедура, необхідна для подання документів до іноземного вишу) підтверджує: 2015 року за перші два літніх місяці було апостильовано 7 962 атестати, а за аналогічний період 2016 року бажання навчатися в іншій державі виявили майже на тисячу вчорашніх школярів менше — 7 047.

Пропонована система розподілу державних місць отримала неоднозначну реакцію серед освітянської спільноти. Серед основних побоювань — загроза "дисбалансу в розвитку людських ресурсів у регіонах". Адже столичні виші більш привабливі для абітурієнтів. Однак побоювання виявилися перебільшеними. По-перше, варто зазначити, що дисбаланс між регіонами існував завжди. Великі університетські центри (в першу чергу Київ, Харків та Львів) завжди отримували велику частку вступників, оскільки там розташовані найбільші університети. Так, 2015 року 25,5% від загальної кількості бюджетних місць зосереджувалось у київських вишах, 13% — у харківських, майже 9% — у львівських. У 2016 році ситуація мало змінилась. За попередніми даними (адже зараз ми можемо аналізувати лише надані рекомендації до зарахування на бюджет, а не саме зарахування), Київ може отримати близько 26% місць, Харків — 12,7%, Львів — 10%. 

Якщо проаналізувати ситуацію в розрізі університетів, то ми бачимо, що регіональні виші не просто увійшли до переліку університетів, що отримали найбільшу кількість додаткових бюджетних місць, а й здобули першість у рейтингу як за абсолютними (кількість місць), так і за відносними (відсоток додаткових місць) показниками.

ТОП-10 вишів, які найсуттєвіше збільшили державне замовлення (тобто, виявилися найпопулярнішими серед вступників) виглядає так: Львівська політехніка, КНУ ім. Т. Шевченка, КНЕУ ім. В. Гетьмана, ХНУ ім. В.Н. Каразіна, КНТЕУ, ЛНУ ім. І. Франка, Кам'янець-Подільський національний університет імені І. Огієнка, Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, КПІ, Києво-Могилянська академія. Першою в списку ВНЗ за абсолютним збільшенням державного замовлення стала Львівська політехніка — додатково коштом державного замовлення тут зможе навчатися 498 студентів. За зростанням у відсотковому значенні утримав першість ще один львівський виш — Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького — +59,2%.

Це пов'язано в першу чергу зі зростанням державного замовлення на профільні для цього закладу спеціальності. У цілому ж у першій десятці вишів за абсолютним збільшенням склався паритет київських та регіональних університетів, а в топ-20 останніх більше половини. Щодо вибору спеціальностей, ситуація цього року не дуже відрізнялася від попередніх: гуманітаристика та суспільствознавчі спеціальності приваблюють абітурієнтів в рази більше, ніж технічні. У топ-7 за кількість поданих заяв на бакалаврат увійшли: філологія — 108 184 заяв, право — 105 347, менеджмент — 70 785 заяв, комп'ютерні науки та інформаційні технології — 64 811, середня освіта — 54 377. Також популярністю користувалися економіка та психологія — на них подали документи 50 782 та 49 141 абітурієнтів відповідно. 

Саме ці спеціальності, окрім "середньої освіти", отримали вступників з найвищими балами. Очевидно, популярність педагогічної спеціальності при поданні заяв пояснюється тим, що для багатьох абітурієнтів вона була запасним варіантом. У результаті на педагогів вже не перший рік навчаються ті, хто вступав з тривожно низькими балами.

Так, найнижчий прохідний бал, з яким абітурієнт отримав рекомендацію на навчання за бюджетний кошт, зафіксовано на педагогічну спеціальність "середня освіта: Фізика" — 100.85 балів Нагадаємо, що найнижчий прохідний результат ЗНО — 100 балів. Тобто лише 0,85 бала відділяло майбутніх педагогів від порогу, за яким абітурієнти не допускалися до участі в конкурсі. І саме ці десяті відсотка дали можливість людям, що ледь підтвердили свої знання на ЗНО, навчати в майбутньому дітей. Ще більш гнітючою картина видається, коли поглянути на топ найнижчих прохідних балів.

На які спеціальності йшли вступники з низькими балами ЗНО — скажімо, до 110 балів? Таких спеціальностей 17. Цікаво, що 13 з них стосуються майбутніх вчителів. Аби не бути спекулятивними, вказуючи лише на нижчі порогові значення, варто звернутися до найвищих прохідних балів. Наприклад, на спеціалізацію "фізика" спеціальності "середня освіта" Харківського національного педагогічного університету ім. Г.Сковороди найвищий бал вступника — 156,9. А до столичного НПУ ім.Драгоманова набирали абітурієнтів, у яких найвищий бал був 159,45. Однак останній показник радше виняток — наступними в рейтингу йдуть абітурієнти з балами значно нижчими. Це свідчить про низьку пріоритетність педагогічного фаху для вступників — відсутність сприйняття спеціальності "вчитель" як достойної професії.  Разом із тим, деякі спеціальності демонстрували неочікувано високі порогові бали. Найкращі абітурієнти, що мали найвищі бали ЗНО, вступали на спеціальності "Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії", "Філологія" та "Право". Найвищий же поріг цього року зафіксовано на міжнародні відносини — 190,7 у ХНУ В.Н. Каразіна. А за спеціальністю "право" найвищий прохідний бал був у Києво-Могилянській академії — 184,88.