2016 рік в Україні оголошено Роком Івана Франка, відповідний указ № 687/2015 підписав Президент України Петро Порошенко, про вшанування пам’яті Івана Яковича Франка (160-річчя від дня народження і 100-річчя від дня смерті) – видатного українського письменника, поета, прозаїка, драматурга, соціолога, економіста, журналіста, мислителя, публіциста, краєзнавця, перекладача, вченого, громадського і політичного діяча, вченого, етнографа, фольклориста, історика, філософа, доктора філософії, члена Наукового товариства імені Т. Шевченка і почесного доктора Харківського університету.

Відтак, у Львівському кооперативному коледжі економіки і права, викладачами циклової комісії мовних дисциплін Юлією Семеновою, Лесею Мастикаш, Галиною Гасюк, Лідією Ільків, Христиною Сапужак та літературним гуртком «Рідна мова» було розроблено план заходів, які тривають впродовж року, приурочені ювіляру.

З нагоди вшанування пам’яті Великого Каменяра викладач української літератури Львівського кооперативного коледжу економіки і права Леся Мастикаш разом із студентами спеціальностей «Фінанси, банківська справа та страхування», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «Облік і оподаткування», «Оціночна діяльність» відвідали Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка. У цьому затишному будинку ювіляр мешкав із 1902 по 1915 рік, де написав свої найкращі твори, і звідси пішов у безсмертя.

Виступаючи перед поціновувачами українського генія, екскурсовод ознайомила студентів з історією музею та з масштабним талантом Івана Франка як визначної особистості в історії культури України:

«... 26 січня 1940 року за ініціативою Спілки радянських письменників Народний комісаріат освіти прийняв рішення про відкриття Літературно-меморіального музею Івана Франка. Також відкриті філії музею у селі Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області – батьківщині Івана Франка та у селі Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області – музей, присвячений Іванові Франку. Іван Якович любив відвідувати щороку влітку в проміжок між 1901 та 1914 роками ці місцевості. У Криворівні Іван Франко не тільки відпочивав, але й працював. Тут він написав повість «Великий шум», поему «Терен у нозі», автобіографічне оповідання «У кузні», оповідання «Як Юра Шикманюк брив Черемош», поезії «У безсонну ніченьку» та багато інших. Франка в Криворівні відвідували Леся Українка, Гнат Хоткевич, Михайло Коцюбинський, Олександр Олесь, Антін Крушельницький, Михайло Грушевський, Володимир Гнатюк, Володимир Шухевич, Іван Труш, польський письменник Станіслав Вінценз.

Директором Літературно-меморіального музею Івана Франка призначено Петра Франка, який на той час був депутатом Верховної Ради УРСР.

Під час німецької окупації Львова музей не працював. Експонати було перенесено до Національного музею, міської бібліотеки та Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Будинок сильно постраждав від попадання авіабомби. 1 серпня 1944 року музеєві передано дві сусідні садиби під номерами 150 і 154. Повторне відкриття відбулось 27 липня 1945 року. 25 жовтня 1946 року, після критики роботи музею за «ідеологічні зриви» у газеті «Львовская правда», експозицію було знову закрито для перебудови. Влітку 1949 року на подвір'ї музею встановлено погруддя Івана Франка роботи Григорія Пивоварова. Погруддя початково створене в гіпсі у 1937-1939 роках і перебувало в Києві. Відлите в бронзі у Львові і подароване музею вже після смерті скульптора. 9 квітня 1956 року Всесвітньою Радою Миру прийнято рішення про відзначення на міжнародному рівні 100-річчя від дня народження Івана Франка. З цієї нагоди в музеї було відкрито нову експозицію. 1963 року зроблено перший капітальний ремонт будинку письменника, ліквідовано недоліки, закладені ще при будівництві.

Нині комплекс музею складається із двох будівель. Основною є колишня вілла Івана Франка, збудована протягом 1901-1902 років у «швейцарському» стилі за проектом будівничого Мартина Заходнього. Початково мала № 4 на вулиці Понінського, нині – це № 152 на вулиці Івана Франка. Ділянку під будівництво площею 9 соток Франко придбав у 1900 році. Для цього використав гроші, подаровані громадськістю до 25-ліття літературної діяльності, посаг дружини Ольги. Було також взято позику у Крайовому банку, котру остаточно було повернуто вже після смерті письменника. Двоповерховий будинок був облаштований дуже скромно: опалення було пічне, освітлювався гасовими лампами, прості меблі. Перший поверх мав п'ять кімнат і кухню, на другому поверсі – дві кімнати. Реконструкція проводилась у 1963 році, змінено систему опалення.

У Львівському музеї хронологічно зображено життєвий і творчий шлях Франка. Крім хатнього устаткування (робочий кабінет і особисті речі), у музеї зберігаються майже всі перші видання творів, журнальний архів Франка, архівні документи, фотографії, рукописи, матеріали, що стосуються його літературно-наукової, політичної і громадської діяльності, ювілейних святкувань і похорону. Тут зібрано більше 26 тисяч експонатів. Усі вони пов`язані з творчою діяльністю і життям цієї видатної людини, найціннішими з яких є особисті речі Франка та його родини, рукописи письменника, першовидання його творів з автографами, оригінальні світлини. У музеї повністю відтворено робочий кабінет Івана Франка».

Студенти мали змогу побувати в улюбленій кімнаті Івана Франка, в якій збереглися фортепіано, на якому грав фольклорист, та робочий стіл, за яким невтомно працював Іван Якович.

На письмовому столі письменника можна було побачити його особисті речі: свічник, чорнильницю з ручкою, поруч – стопка книг, гуцульський ніж для розрізування паперу, скринька для рукописів. За цим столом було написано сотні творів, а також поему «Мойсей». Біля стола поруч із кріслом – рибацька сітка, сплетена Іваном Яковичем власноруч. Тут стоять вченого шафи з книжками, на стінах – портрети і малюнки Івана Труша, який був близьким приятелем письменника. Ці речі, оригінальні рукописи, милі чорно-білі фото громадського і політичного діяча і його родини дозволяють відвідувачам перенестися в епоху минулого століття.

Указом Президента України 23 серпня 2011 року Львівському літературно-меморіальному музею Івана Франка надано статус національного.

До музею приходять люди, як до національної святині, і кожен із відвідувачів також відчув велич Каменяра, міцність його духу, безмежну відданість Україні та її простому народові. В нього була заповітна мрія «...ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів», про яку ми повинні пам’ятати.

З шаною і любов'ю вимовляємо ім'я Івана Франка, відзначаючи його черговий ювілей. Іван Якович йшов з народом і вів його вперед, закликаючи «добувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі». Ім'я його внесено до списків найвеличніших письменників світу. Іван Якович Франко – поряд з іменами найславніших синів людства.

Матеріал підготував Михайло Голубка, прес-секретар з роботи зі ЗМІ та зв᾽язків із громадськістю ЛККЕіП