14.03 – 145 років від дня народження Олекси Харлампійовича Новаківського (1872–1935). 

Український живописець і педагог.

Важливою віхою на шляху розвитку західноукраїнського живопису, як і всього національного образотворчого мистецтва, була творчість О. Х. Новаківського – митця, який поряд з І. Трушем протягом тривалого часу був у центрі культурного й мистецького життя Галичини. У творчості О. Новаківського чи не в найбільш сконцентрованій формі проявилися нові тенденції, що були характерними для мистецтва зламу XIX-XX століть: тяжіння до широких узагальнень життєвих явищ, поглибленого філософського осмислення та якомога глибшого розкриття їх в образній, підкреслено експресивній формі.

Народився Новаківський Олекса Харлампійович в с.Слободо-Ободівка Ольгопільського повіту колишньої Подільської губернії (нині с.Ново-Ободівка Вінницької області) в родині дрібного службовця.

Початкову художню освіту юнак отримав в Одесі (1888-1892), де навчався у художника-декоратора Філіпа Клименко. А після закінчення художнього училища граф Грохольський порадив сестрі виділити Новаківському стипендію і забезпечити можливість продовжити навчання в Кракові.

У 1892 році юнак вступив до Краківської Академії мистецтв, яку закінчив в 1900 році із золотою медалью.Учась в Кракові у провідних польських художників В. Лущкевіча, Л. Вічульского і Я. Станіславського, Олекса познайомився з художніми процесами, що відбувалися в кінці XIX століття в Західній Європі, досягненнями пленерного мистецтва, творчістю імпресіоністів і модерністів. Живописна манера Новаківського формувалася на творчому засвоєнні принципів саме імпресіонізму.

Серед педагогів Новаківського історики називають також корифеїв польського живопису Яна Матейка, Станіслава Виспянського і Яцека Мальчевського.

У 1892 році юнак вступив до Краківської Академії мистецтв, яку закінчив в 1900 році із золотою медалью.Учась в Кракові у провідних польських художників В. Лущкевіча,
 Л. Вічульского і Я. Станіславського, Олекса познайомився з художніми процесами, що відбувалися в кінці XIX століття в Західній Європі, досягненнями пленерного мистецтва, творчістю імпресіоністів і модерністів. Живописна манера Новаківського формувалася на творчому засвоєнні принципів саме імпресіонізму.

Серед педагогів Новаківського історики називають також корифеїв польського живопису Яна Матейка, Станіслава Виспянського і Яцека Мальчевського.

Творчий дебют художника відбувся в 1901 році на виставці «Товариства розвитку російського мистецтва». Перше десятиліття нового століття художник жив і працював у селі Могила під Краковом. Тут він оселився в будинку вдови, на дочці якої згодом одружився.

У 1911 році в Кракові відбулася перша персональна виставка Новаківського, на якій було представлено понад 100 його робіт, і яка принесла художнику широку популярність.

Виставку відвідав митрополит Львівської Унії Андрей Шептицький, який вважався великим меценатом в галузі культури. Він приїхав до Кракова на похорон одного з кардиналів, і в плані поїздки було відвідування виставки, організованої краківським «Товариством друзів мистецтва». Історики пишуть, що митрополит випадково зайшов в зал, який називався «Світлиця (світлиця) Виспянського», саме там експонувалася виставка випускника Краківської Академії. Владика був так вражений творчістю Олекси, що запросив його переїхати до Львова, щоб продовжити творити на ниві українського мистецтва.

З 1913 життя і творчість Новаківського пов’язані зі Львовом. Місто, як стверджують історики, зустрів художника захопленими відгуками в пресі. Художник зміг швидко завоювати галицьку публіку і зайняти в культурному житті Львова одне з центральних місць.

Перша львівська персональна виставка Новаківського пройшла в 1921 році і була тепло прийнята польської критикою, яка назвала художника «українським епігоном краківської школи живопису». Нагадаю, епігон – послідовник будь-якого напрямку, позбавлений творчої оригінальності. Треба відзначити, що в цьому значенні, епітет виглядає дуже навіть не хвалебним!

В 1921 році Новаковський організував Художню школу, якою керував до самої смерті. У 1923-1925 роках Школа Новаківського навіть була окремим факультетом мистецтва Львівського політехнічного університету, який в українських джерелах носить ім’я Таємного українського університету.

У майстерні Новаківського, в класах школи збиралися не лише художники, а й представники інтелігенції, критики мистецтва. Його школу пройшли Володимир Гаврилюк, Святослав Гординський, Стефанія Ґебус-Баранецька, Лев Ґец, Михайло Драган, Олекса Друченко, Василь Дядинюк, Софія Зарицька-Омельченко, Іван Іванець, Іван Кейван, Андрій Коверко, Едвард Козак (Еко), Ольга Козакевич-Дядинюк, Мирон Левицький (Lev), Володимир Ласовський, Ярослав Лукавецький, Степан Луцик, Антін Малюца, Михайло Мороз, Іванна Нижник-Винників, Емілія Охримович, Леонід Перфецький, Ольга Плешкан, Роман Сельський, Володимир Сениця, Григорій Смольський та багато інших мистців, які пізніше здобули визнання і світову славу.

Помер у Львові 29 серпня 1935 року, похований на Личаківському кладовищі. У Львові відкрито художньо-меморіальний музей художника.