Пропонуємо ознайомитись з оглядом статті Алли Гончаренко «Дошкільна освіта Німеччини та України у зіставленні» ( Гончаренко Алла. Дошкільна освіта Німеччини та України у зіставленні / А. Гончаренко // Дошкільне виховання. – 2018. - № 11. - С. 13 - 15).

Чому сьогодні українська дошкільна освіта потребує змін? Що є спільного й дотичного в педагогіці України й Німеччини? У чому полягають ключові відмінності? На які здобутки іноземних колег нам варто звернути увагу і, можливо, використати у власній роботі? Над цими запитаннями розмірковує науковець, викладач і член журі проекту «Відродження…».

Чому потрібні зміни в дошкіллі України

Відбувається реформування  не якогось окремого рівня, а всієї системи освіти.

Виникають протиріччя між організаційно-змістовою складовою початкової освіти (1-й клас) та закладу дошкільної освіти.

Ще не всі педагоги відійшли від навчально-дисциплінарної моделі, що є і звичним, і зручним уніфікованим способом регламентування дитячого буття.

Особистісно орієнтована модель здебільшого декларується, але на практиці реалізується лише частково.

Частішають нарікання вихователів на домінування не духовності й душевності, а знаннєвого компонента, що посилюється увагою до проведення показових заходів (з низкою репетицій і штучною змагальністю).

Авторка звертає увагу на практичних підходах дошкільної освіти Німеччини.

Педагогічні дії =педагогічний вплив

Основні педагогічні дії наших колег - супровід і підтримка дитини у її самоосвіті. Ці дії базуються на спостереженнях. Простежується велика довіра до особистості, її внутрішніх резервів, культивується натхнення і мотивація до пізнання світу в різних його проявах. Ідеться про домінування ситуативної моделі виховання.

Основний акцент - не наповнення дитини знаннями, а невтручання в її саморозвиток, діяльність.

Регулювання освітнього процесу

Освітній процес будується не на галузевих заняттях, а на інтересах дітей, самостійному виборі ними бажаної діяльності та організації спільних проектів.

Тут доречно зупинитися на самому терміні «заняття». Педагоги Німеччини не ототожнюють його з фронтальною організацією заздалегідь запланованого змісту й чіткої структури, а виходять з інтересу, зосередженості дитини на об’єкті, предметі, явищі, тобто її «зайнятості».

Дитина  -  в центрі

Важливим орієнтиром німецьких колег є позиція «Дитина перебуває в центрі». Ми теж говоримо і про дитиноцентризм, і про особистісно орієнтований підхід, і про тісний зв’язок з природою малюка, та водночас подекуди не відмовляємося від використання застарілих  схем педагогічного впливу, форм  організації життєдіяльності, серед яких домінують фронтальні заняття. У практиці нашої діяльності якимось чином уживаються цінності декларовані й фактичні.

Авторка робить висновок: сьогодні ми спостерігаємо новий виток спроби реформування дошкільної освіти, з тією відмінністю, що започатковується він практиками. Досвід Німеччини багато в чому відображає чинні в Україні альтернативні програми та інноваційні способи педагогічної дії. На жаль, їх використання  має поки що локальний характер.НЕ так важко спробувати інноваційні практики, важче їх сприйняти.