Рідна мати і рідна земля, рідна мова даються людині один раз і назавжди. Кров’ю своєю, своїм життям ми сьогодні захищаємо їх , хочемо, щоб майбутні покоління з гордістю відгукувались про нас. Час минає, все змінюється та вічними будуть слова з пісні:

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

21 лютого відзначається Міжнародний День рідної мови. Це свято в Україні теж має свою історію , яка розповідає, що сама проблема української мови на українських землях нараховує багато століть.

У Словітському НВК відбувся захід «Мово моя калинова!» під керівництвом учителя української мови та літератури Бартніцької Ольги Михайлівни.

Розпочалося свято із розповідей учителя (Бартніцької О.М.) та ведучих ( Г. Мудрак , Б. Онишків) про історію заснування Міжнародного дня рідної мови, актуальність його відзначення для нас, нашого народу, і в ході виступу ведучі доносили присутнім інформацію про нелегку долю нашої мови в минулому і сьогодні.

Цікаво сприймалася глядачами інсценізація уривку з оповідання "Баба Параска і баба Палажка" І.Нечуя-Левицького у виконанні учнів 7 класу М. Безпалько, І. Гаврилів, яка показала наскільки важливою для кожного є культура спілкування.

Доречним доповненням до виступу були гуморески про мову П. Глазового (читали учні 7 класу) і «Новітній яничарський марш» (читець – Б. Онишків) .

Також на святі прозвучали пісні про мову у виконанні М. Безпалько, І. Гаврилів, А.Макар.

Урочистий вступ супроводжувався читанням поезій учнями 5 і 7 класів, які несли у свято радість й оптимізм. Вони намагалися донести до кожного слухача розуміння, що людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того, призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою. Нераз гостро поставало питання: бути чи не бути українській мові і культурі взагалі. "Бути!" - так відповів на це Великий Тарас своїми творами, написавши в одному з них:

ВОЗВЕЛИЧУ МАЛИХ ОТИХ РАБІВ НІМИХ!
Я НА СТОРОЖІ БІЛЯ ЇХ
ПОСТАВЛЮ СЛОВО.